Зараз в моді так зване “вільне виховання”. При такому стилі батьки вважають за краще практично повністю абстрагуватися від своїх дітей, нічого їм не забороняючи. Слово “не можна” для них табу, вони його бояться, як чорт ладану.Приклад перший. Мій 2-річний син грав в пісочниці з іншими дітьми. Він хлопчик добрий, спокійний, майже ніколи не плаче. І тут я чую просто дикий рев сина. Підійшла. Виявляється, інший хлопчик взяв повну жменю піску і кинув в очі моїй дитині. Природно, я сказала йому, що так робити не можна. І тут підлетіла розгнівана мама цього хлопчика і заявила, що вони нічого дитині не забороняють, у них, бачте, вільне виховання, без заборон. Я порадила їй поцікавитися, яку суму їй доведеться мені заплатити, якщо, не дай бог, з очима мого сина трапиться біда. Матуся поперхнулась, схопила свого «шкідника» і помчала.
Приклад другий. Син пішов до другого класу. Я з-за кордону привезла йому шкільний набір. Він був не зовсім звичайний, таких у нас немає. Зрозуміло, він йому дуже подобався. І ось одного разу він прийшов зі школи в сльозах. Розповів, що однокласник (назвемо його Андрієм) силою відібрав у нього ластик з цього набору. Спроби повернути ластик успіхом не увінчалися. Андрій заявив, що він все одно залишить цю річ у себе, тому що вона йому сподобалася. Знаючи про те, що Андрійка в школу приводить мама (мій син ходив сам, школа була у дворі), на наступний день я пішла разом з сином. Побачила ту маму, розповіла їй ситуацію, попросила посприяти і ластик повернути.
Як ви думаєте, що я почула від мами? Правильно – “У нас вільне виховання, ми нічого не забороняємо”. У мене не залишалося іншого вибору, як озвучити ціну шкільного набору і попросити відшкодувати збиток повністю, бо без гумки набір неповний. Мама Андрія зблідла, тут же полізла до сина в портфель, вивудила злощасний ластик і практично з шипінням простягнула мені. Андрій, зрозуміло, влаштував істерику з валянням на підлозі. Довелося мамі забирати своє чадо додому. Адже йому, напевно, в перший раз в чомусь відмовили.
На жаль, це не всі приклади, з якими я зустрічалася в своєму житті. Потім ці батьки скаржаться, що у нас погана молодь. Ні, шановні, вона така, якою ви її виростили. Хто вийде з цих дітей, коли вони підростуть?
І не дивуйтеся, що ці діти і до батьків своїх будуть ставитися точно так же, як і до інших. І все тому, що їм нічого не забороняли, дозволяли робити все, що душі завгодно, і не навчили одному слову – ” не можна “!
І найголовніше, що більшість батьків, застосовуючи цю методику виховання, мало того, що навіть не цікавляться, як це робити правильно (а там багато нюансів, повірте педагогу), так ще й не замислюються про наслідки. Адже поки діти маленькі, відповідати за їх дії доведеться мамам і татам. А це і відшкодування шкоди, і лікування (якщо таке станеться), і моральна шкода. А вже як виграти таку справу в суді – я прекрасно знаю.
