Дочка дзвонить мамі, проситься додому. Перекантуватися на дві-три тижні.Доросла жінка, заміжня. Чи не студентка, не молодий фахівець.Їй майже тридцять, матері п’ятдесят, але Поліні вже не терпиться у будинку. Вже ні чоловік, ні дитина не важливі, аби ноги унести. Мати лише посміюється, питань не задає.Без них все ясно: свекруха вирішила вшанувати візитом.” Ну що, Поліна, як завжди? – уточнює мати, – гості на поріг, а ти за нього? ”
Але друзі і знайомі молоду жінку не засуджують: свекруха людина своєрідна. Без її критики жодна справа не налагодиться. Ну, на думку свекрухи, звичайно. А ще у неї спортивний інтерес: спровокувати, знайти слабке місце в усьому. Вже на що невістка мирна, домашня, налаштована на сім’ю – і то не намагається відносини підтримувати.
Втім, мати її схвалює: себе потрібно підтримувати, а свекрухи б давно пора хвіст притиснути: не молодіє. Крім невістки і допомоги нізвідки чекати, треба налагоджувати стосунки. Але Поліна літню людину переучувати відмовляється, згрібає немовля – і до мами.
Дивно, але у Ганни Петрівни будинок тісніше: і бабуся, яка лежить в одній кімнаті, і сама вона з чоловіком в сусідній. Сестри Полі в третій – вони і поступаються їй однією зі своїх канапок, самі влаштовуються на другому. Але всі пам’ятають про чужі інтереси, намагаються не захаращувати собою простір – і в будинку мир і спокій. І на навчання всім вистачає тиші, і для потіхи година є, і для відпочинку час.Свекруха ж інша за складом.Впевнена, що їде до себе додому і має право.Формально воно так, до себе їде.Родом з провінційного містечка, свого часу вона відпустила сина до столиці на навчання. Купила йому квартирку, щоб не бовтався по гуртожитках. На околиці, крихітну, але не прогадали. Згодом столиця виросла, житло подорожчало.
Молодому батькові вже тридцять років, він так і живе в цій квартирі. Втім, з початком роботи він перетворив її на цукерку: сучасний ремонт, зручні меблі, техніка.Поліна по натурі така ж: не прагне тринькати зароблене.
Удвох почали гроші відкладати, щоб обміняти житло на велике, але це справа довга, та ще малюк народився.Все б нічого, якби мама Соня не рвалася “допомагати”, регулярно для цього приїжджаючи.Допомога в її розумінні потрібна була синові: домашні пиріжки, закрутки.Приїжджає вона тричі на рік, із задоволенням гуляє по столиці, переважно по ринках, по магазинам. Вуличні концерти і безкоштовні виставки її не цікавлять. Зате цікавить подруга юності, з якою свекруха проводить час.А подруга тягає її за всіма дорогими платними лікарями, адже “за здоров’ям треба стежити”. Ось стежить, адже московська медицина їй більше подобається. Вдома доктора її знають, як облуплену, всерйоз не сприймають, а людині хочеться уваги.
Щоб їй позаймались, массажик поробили, навколо побігали.У безкоштовній провінційній лікарні за пропискою ресурсів на апетити свекрухи немає, а платна медицина в столиці рада старатися, тільки плати. Ось і гостює тітонька Соня по місяцю. Чоловік її додому не квапить, сам радий від її активності відпочити, тут же на риболовлю збирається.
Поки вона їздила до сина, питань не було: чоловік перекладався на надувний матрац, мама на дивані.Але тепер є невістка і дитина!І все це не на ніч потіснитися, а на місяць.Допомагає свекруха своєрідно: критикує.
Як каже:” Ти ж сама не помітиш ”.Вона всюди суне ніс, все облає, змушує переробити за її словами. Чи не краще, а щоб домогтися свого, відчути себе господинею.
Дитина не так одягнена.Треба іншої марки памперс Не треба памперс, треба висаджувати.Але я не буду, ти висаджуй.Я такий горошок ніколи б не купила, з ним не буду салат.І спати б лягла на надувний матрац.Тільки ось методичні провокації і чвари – не до вподоби.А тітонька Соня ніби розквітає, варто домогтися бажаного скандалу. Їй начебто краще відразу. І їхати не поспішає. ” Не розумію таких. Дочка мені в домі завжди в радість, але ж не на користь їй так від чоловіка йти! Чого домагається, сварки між молодими? Де такт, поняття про пристойність? Що робити вночі в спальні чоловіка і дружини? Навіщо трясти з них гроші? В обмін на закрутки, чи що? Син лаятися не може, за документами квартира мамина. Але хоч дитину пошкодували б!
Але навіщо свекрусі дитину жаліти? Вона вже сина поставила на ноги. Житлом забезпечила, щоб розвивався, своє купував, поки економить на зніманні.А він одружитися надумав, дитину завів! ”По-хорошому, вдячним треба бути, що мама за гроші свою квартиру не здає, а до сих пір дорослого сина в ній терпить. А матері може ще і самій можна було б там пожити, а то і переїхати?А невістці може не до мами потрібно бігати, а починати підробіток шукати, щоб чуже майно повернути і на свою територію з’їхати? А такій свекрухсі ноги мити і воду подавати? Хто має рацію, де правда?
