На весіллі обов’язково щось трапляється. Те чоловіки б’ються між собою, то інші якісь казуси. Про яких потім довго пам’ятають усі, хто був учасником тієї події. Але на весіллі Михайла і Марії все було зовсім по-іншому. Довго потім згадували, як Михайло і Марія поверталися з весілля. Мабуть, і дітям своїм розповідати будуть. Адже розповісти є про що. Тим більше що учасниками події були не хто інші, як молодята. Михайло і Марія своє весілля вирішили святкувати з розмахом, в ресторані, в місті. Самі вони проживають в селі, вирішили там і залишитися. Не люблять ні Михайло, ні Марія місто. Там постійний рух, все кудись поспішають, автомобілі на дорозі, того й гляди, щоб не зачепили. І взагалі, в місті Марію охоплює тривога. Скільки разів не їздила, завжди неспокійно. Михайла то не турбує, але запах асфальту переносити не може. Інша справа – село. Тиша навкруги, чисте повітря, річка поруч, ліс. Добре думається, сидячи під розлогою вербою.
Звичайно є свої негативні моменти. Працювати доводиться з раннього ранку і поки не стемніє. Але до цього люди в селі звикли. Але коли приходять гості, на стіл є що поставити. Людям з міста і очі розбігаються, дивлячись на той достаток. А ставити є що. Свої птахи, картопелька, овочі, фрукти. Все своє, вирощене з любов’ю. Михайло працює на фірмі свого брата, недалеко від села. Марія по господарству поратися буде. Будинок дістався від батьків Марії, а вони самі переїхали жити в будинок до бабусі. Вона старенька, доглядати потрібно. Зараз мамі легше, не потрібно ходити кожен ранок і вечір. Всі разом, і чоловік допоможе, якщо потрібно. Тому і подарували єдиній донечці великий світлий будинок. Але молоді хотіли святкувати весілля в ресторані, а не в будинку. Коли свято доходило до кінця, гостей додому повезли автобусом, кому в іншу сторону – викликали таксі. Михайло з Марією і батьками виходили з ресторану останніми. Напружений день. Марія мріяла тільки про одне – швидше дістатися додому. Їх взявся відвести двоюрідний брат Михайла. Живе сам у місті, але машина є. Тому погодився доставити прямо до будинку.
Батьки поїхали на таксі. Коли виїхали за місто, машина брата початку фиркати. Якраз на середині дороги, а залишилося доїхати кілометрів десять; машина зупинилася повністю. Якраз в такому місці, де немає зв’язку. Не сидіти ж до ранку. Михайло з Марією вирішили йти пішки. Брат залишився охороняти машину. Що для них десять кілометрів? Марія в весільній сукні, на високих підборах. Спочатку так швиденько, підтягуючи плаття, щоб не забруднити. Але кілометра через два напружений день дався взнаки. Далі йшла боса, плаття тяглося позаду. Вирішили скоротити дорогу і піти навпростець. Вже розвиднілося, коли замучені молоді з’явилися на своєму подвір’ї. Марія прийшла в сукні незрозумілого кольору. Та ще й будяки красувалися по низу. Фату несла в руці, на ній також пристала якась зелень. Коли їх побачила сусідка, ледь не впала зі сміху. Ось відсвяткували весілля з розмахом, особливо – його завершення.
