Я розумію, що багато людей не зрозуміють мене. Хоча, можливо, знайдуться і ті, хто розумно розуміє, думає про своїх дітей і онуків, а не тільки про свої інтереси. Я ніколи не очікувала, що вийду заміж за людину, у якої мати буде така – абсолютно байдужа до своїх близьких людей. Як я розумію, сімейні цінності та традиції їй були не важливими ще з того часу, як вони одружилися з батьком мого чоловіка. Вона навіть не намагалася зберегти сім’ю, коли її сину, мого чоловіка, було зовсім мало років. Його батько пішов до іншої жінки, мабуть, через байдужість своєї дружини, а вона його й не тримала, хоча б для того, щоб у сина був батько. Так він і ріс – лише під наглядом матері. Навіть бабуся він свою не пам’ятає – вона рідко до них приїжджала. Щиро кажучи, я дуже здивувалася, коли вперше побачила свою майбутню свекруху. Їй було тоді 46 років. Ось уявіть: вибілене фарбою волосся, кілограм туші на вії і червона помада. І характер такий самий не подарунок. Нігті довгі та червоні, на каблучках бігає. Ну, загалом, може професія дається взнаки, вона в салоні краси працює. Після нашого скромного весілля ми стали жити із мамою чоловіка. Але без теплих домашніх вечорів та спільного чаювання. Вранці вона йшла на роботу, бо працює тільки до обіду, а в другій половині дня у неї завжди справи: то фітнес, то дівич-вечори, то вечірки, то майстер-класи якісь, то побачення. Я запитала раз: “А ви не втомлюєтеся у свої роки так бігати?’’ Вона відповідає:
‘’А які мої роки?’’. Вдома майже не їсть – тільки кава з бутербродом на перекушування. А через рік після весілля я дізналася, що чекаю на дитину. Саме під Новий рік, два роки тому. Мені погано тоді було, я лежала, а вона з подружками танцює в кімнаті. Мій чоловік не зрозумів, що зі мною, кличе маму, а вона: «нічого, мине скоро, може, з’їла щось не те!». А коли дізналася, що зі мною, якось розчаровано сказала: “Ну й дарма! Для себе пожили б хоч трохи!’’. І не краплі захоплення. Така собі бабуся у нас. З народженням онука нічого не змінилося. Робота, фітнес, подружки. До онука свого мама чоловіка майже не підходила: “Агу-агу!”, брязкальце помахає і все. Якось з роботи прибігла, малюк кричить, а в мене купа білизни в пральній машині. А вона стоїть біля плити, в турці кава варить. Я кажу: “Мамо, ви не потримаєте дитину, я білизну повішу?” А вона не звертає увагу на мої слова. Я підходжу, а у неї у вухах навушники на всю гучність. А потім швидко кави випила, переодяглася і втекла. Чоловікові скаржуся, він плечима знизує – мовляв, ну ти ж знаєш нашу маму. Малюк ріс, але, як завжди, від нашої матусі не було уваги. Говорила, що вона не нянька, молоді мають жити своїм життям, а якщо вони вирішили мати дитину, то нехай самі й виховують. Вона перестала ночувати вдома, а півроку тому вона зібрала речі, попрощалася і пішла до якогось чоловіка. Ось так. А зараз вона задумала вийти за нього заміж.
І онук не потрібен і нам відпочити жодного разу не дала. Заходить рідко, за якоюсь річчю, махне рукою онукові і тікає. Моя мати живе дуже далеко: довго треба поїздом проїхати. Вона була б чудовою бабусею, але приїхати не може – нарікає на здоров’я. Але я знаю, вона б з радістю і з онуком сиділа б, і пироги б пекла і в’язала б шкарпетки. До речі, в’язані речі малюкові вона вже надсилала. І, між іншим, вона всього на 4 роки старша за мою свекруху. З моїм батьком вона теж розлучилася, тільки коли він уже мене виростив, мама берегла сім’ю заради мене та мого старшого брата. Вона так ніколи не поводилася, як мама чоловіка мого. Я дуже скривджена на маму свого чоловіка. У неї немає ні краплі жалю та турботи. Вона живе своїм життям, думає лише про себе. А у її віці треба вже думати про дітей, допомагати їм, жити їхнім життям. Намагаюся говорити про це зі своїм чоловіком, щоб він попросив її прийти до нас, побути з малюком, щоб відпустити нас на вечір погуляти, може, тоді в неї прокинеться бабусин інстинкт. А те, що заміж на старості літ зібралася, та що про нас люди скажуть? Невже їй взагалі не соромно? Але чоловік відмовляється і не хоче говорити на цю тему. А шкода! Така собі бабуся. Але старість неминуча. Цікаво, як вона тоді заспіває?
