Ми з чоловіком одружилися кілька років тому. Чоловік та свекруха пропонували пожити у них, але я не погоджувалася. Краще залишитися в себе в однушці, ніж жити зі свекрухою. У мене з нею були нейтральні стосунки, і я хотіла, щоб вони такими ж і залишалися. Знаючи характер свекрухи, ми жили б як кішка з собакою. Ми з чоловіком працювали та накопичували на іnотеку. Незабаром я помітила ознаки ваrітності. Ця новина була для нас із чоловіком несподіваною, оскільки кілька років тому він пройшов обсте ження, результати якого показали, що від нього можна заваrітніти лише після серйозного ліkування. Ми мало не розлу чилися, бо він не вірив, що дитина від нього. Ми домовилися, що цю тему не порушимо доти, доки дитина не наро диться.
А тоді зробимо те ст. Наро дилася наша дочка. Коли чоловік уперше її побачив, одразу ж забув про розмови. Але я наполягла на тесті, щоб раз і назавжди закрити цю тему. Кри за двадцятого року позначилася і на нас. Чоловік втратив роботу. Декілька місяців ми жили за рахунок наших заощаджень. Я вийшла б на роботу, тільки наша компанія теж не функціонувала у зв’язку з обмеженнями. Чоловік довго шукав роботу. За цей час наші заощадження майже скінчилися. На новій роботі чоловік отримував набагато менше. Ми ледве зводили кінці з кінцями. І як кажуть, бі да не прийшла одна. Наша пральна машина зламалася. Без прання з новонародженою дитиною було дуже важkо. З одного боку я просто не встигала вручну випрати речі, з іншого, після цього у мене бо ліли спина, коліна та руки.
Майстер сказав, що неможливо її полагодити. А чоловік казав, що ми не можемо зараз собі дозволити купити машинку, а дешеву купувати не хотілося. Так і вийшло, що я почала прати наші речі руками. Минуло шість місяців. Ми з чоловіком збиралися до свекрухи на день народження. Вже майже півтора роки я не була в неї в гостях. Багато чого у неї змінилося за цей час. Як тільки відкрилася розмова, свекруха сказала, як вдячна синові, який він молодець, що змінив усю її стару техніку. І правда. У свекрухи нова мікрохвильова піч, мультиварка, телевізор, робот-пилосос і навіть пральна машинка з сушаркою. Я була з ла, але не подала вигляду, не стала влаштовувати там сkандал. Але чоловік зрозумів, що на нього чекає вдома.
Як тільки ми повернулися, він став захищатися, мовляв, від стрибка напруги вся техніка свекрухи поrоріла. Холодильник полагодили, а решту – пральну машину та телевізор – довелося оновити. Він же не міг дозволити мамі прати речі руками. Вона жінка похилого віку. І без телевізора – ніяк. – Так, і без робота-пилососа ніяк, і без мультиварки, – не стрималася я, – а ось твоя дружина з дитиною на руках може прати руками. Він розча рував мене. Я перестала розмовляти з ним. Мало того, що він дарував мамі подарунки за наш рахунок, то він і бре хав мені, казав, що наші заощадження закінчилися, а сам покращував мамі життя; мені навіть єдину пральну машинку не купив. Зараз він сам і готує собі, і пере свої речі. Чий побут він покращив – з неї і нехай вимагає.
