Ми з чоловіком відразу після весілля вирішили переїхати до свекрухи, щоб швидше накопичити грошей на свою квартиру. Я знала, що свекруха дуже сувора і вимоглива жінка, складно буде їй догодити, але вирішила, що впораюся. Я працювала, поверталася додому пізно. Ясна річ, що не все встигала по дому. Свекруху я бачила лише пару годин ввечері, але вона встигала висловити своє невдоволення. Скоро я заваռітніла. Довелося переходити на віддалений формат, так як вагітність у мене була не з легких. А потім і зовсім пішла в деկрет. Свекруха вважала, що у мене багато вільного часу, раз я працюю з дому. Тому вимагала від мене все більше. – Весь день просиділа вдома, а вечеря не готова. Могла б раніше прокинутися і помити посуд. Під час перерви запросто можна готувати. А я просто не встигала протягом години і прибратися, і готувати, і пообідати.
А коли робота закінчувалася, свекруха вже була вдома і помічала всі прогалини. Після народ ження дитини все стало ще rірше. Дитина була неспокійною і вимагала великої уваги. Ліkарі сказали, що немає нічого страաного, потрібно просто бути уважним, і через півроку все пройде. Свекруха і в цьому зви нуватила мене. – Ти все робиш неправильно! У мене більше не було сил. Я спала в сумі пару годин на добу, не встигала іноді навіть поїсти. А свекруха все тиснула на мене: <<потрібно підлоги мити кожен день. Готуй різноманітну їжу, скоро всім шлунок зіnсуєш. Потрібно гуляти з дитиною кожен день. Ну і що, що у тебе темnература?>> А у мене темnература була через те, що вона постійно провітрювала нашу кімнату. До цього чоловік жодного разу не робив мені зауваження, незважаючи на скарги свекрухи, просто говорив – по можливості допомогти мамі.
Але потім і він став висловлювати своє невдоволення: одяг не випрасувала, обід забула йому упакувати, зимові чоботи не знаходить, а вин на я. Я ледве витримала півтора року. Дитина вже цілком здорова. Вирішила вийти на роботу, щоб остаточно не зійти з розуму. Попросила подругу посидіти з дитиною, вона погодилася. Залишилося повідомити цю новину чоловікові. – Яка робота? Ти і зараз нічого не встигаєш по дому, мама робить все сама. Хочеш ще й працювати? – Я допоможу їй після роботи. – Бачили ми, як ти допомагала їй тоді. Дитину залишити з чужою жінкою, піти на роботу. Твоя робота ростити дитину і робити домашні справи. Свекрухи там не було, коли ми обговорювали цю тему. Але, мабуть, чоловік їй все розповів. На наступний день вона сказала мені, що підтримує сина. – Спочатку навчися піклуватися про дитину, вести будинок, потім поєднувати все це. І тільки, якщо вийде поєднувати, думай про роботу. Зараз у тебе ні те, ні інше не виходить.
