Мене kинув чоловік, як тільки наро дилася наша дочка. Потім я дізналася, що він мені довгий час бре хав і у нього був роман на стороні. Я ростила дочку одна. З дитинства вона відрізнялася від інших однолітків тим, що сильно вере дувала, постійно хво ріла. Ми з нею встигли побувати у всіх ліkарнях. Не встигли вилікувати одне-тут у неї щось інше вискакувало. Потім виявилося, що у неї дефіцит уваги і мені довелося її перевести на домашнє навчання, щоб ми з нею більше часу могли проводити разом, та й її каnризи безпосередньо були пов’язані з навчанням.
Вона ні в яку не піддавалася педагогам, не вчилася принципово. Просиджувала всі уроки з виглядом, що слухає, а виявлялося – вона десь витала і навіть не слухала уроків. Мені доводилося старанно працювати, щоб встигати оплачувати всі рахунки – адже занадто дорого мені обходилося її утримання. Щоб вона ні в чому не відчувала себе обділеною, я їй купувала дорогі речі, водила на додаткові гуртки, відпочинок і канікули ми проводили з нею тільки за кордоном і на кращих курортах. Я так замкнулася, що від мене віддалилися всі друзі.
На них у мене фізично не було часу. Ну а про особисте життя я взагалі мовчу. Дочка моя виросла невдя чною і бре хухою. На цьому ґрунті ми з нею багато лая лися, я просила її не бре хати, але це у неї було, напевно, в kрові. Вона приймала все за належне, не розуміючи, чого мені це коштує. Їй здавалося, що всі мами так викладаються – і я не виняток. А я вже скоріше мрію, щоб вона закінчила школу і пішла вчитися або працювати, щоб почала жити самостійно. Без мене – а я без неї. Я вже не виношу її, страждаю деnресією, у мене на цьому ґрунті нев роз. Хочу пожити спокійно-одна!
