Коли я заваrітніла первістком, господиня орендованої квартири ввічливо попросила нас звільнити будинок і знайти собі інше місце, бачте – з дитиною тут не можна. До сьомого місяця ми підшукували квартиру, де можна жити з дитиною, але все нам відмовляли, боячись, що ми не будемо платити, а потім шкода буде виганяти з дому з немовлям. Свекруха вмовляла нас переїхати до неї, поки ми не купимо своє житло. Довелося погодитися, і ось уже два роки, як я живу з мамою чоловіка. Вона виділила нам найбільшу кімнату, плюс-допомогла облаштувати дитячу для новонародженого.
Чесно скажу, свекруха чудова жінка, ми з нею відмінно ладнаємо. Вона допомагає мені з дитиною, з господарством і намагається не сва ритися через дрібниці. Я ціную її за це, але … вона порушує мої особисті межі, від чого я сильно нер вую і втомлююся. Мова не йде про їжу; ні, її мені не шкода, але навіщо чіпати мою дорогу косметику і при цьому навіть не просити дозволу? Купую я для себе дорогий зволожуючий крем для обличчя, а свекруха одним разом використовує весь вміст банки.
Раніше я користувалася цілою банкою професійного шампуню місяць, а зараз вона закінчується вже через тиждень. Хіба так можна? Я не можу нічого сказати свекрусі, адже сама живу в її квартирі. Може здатися, що я невдячна. Я попросила чоловіка поговорити з нею, а він лише махає рукою і каже: «тобі що, шкода?» Ну ладно, косметики мені не шкода, все одно за це платить її син, але навіщо надягати мій одяг? Може, мені від цього неприємно. Я не можу після свекрухи доношувати блузку.