Петро вийшов у магазин за хлібом, і тут Маша почула дзвінок телефону з машини. Дістала вона зовсім незнайомий телефон з під сидіння і ахнула

ПОЛИТИКА

Маша і Петро одружилися, коли дівчина навчалася еще на другому курсі універу. Кожен день Петя забирав дружину з універу, і вони разом поверталися додому. Одного разу Маша повернулася додому раніше і зустріла сусідку перед під’їздом, і а їй розповіла, що її свекруха пускає про неї брудні чутки, мовляв, Маша завела собі kоханця, який, власне, і купує їй всі ці прикраси і нові гаджети. Справа в тому, що свекруха Маші прекрасно знала, що телефон і планшет дівчині купив її син, тобто чоловік Маші, а сама Маша і приводу для таких брудних чуток не давала. Що б не було, дівчина не влаштувала вдома сцен, постаралася забути про почуте. Одного разу Петро як зазвичай забрав дружину після уроків, і вони разом поїхали додому.

По дорозі хлопець вирішив зайти в магазин за хлібом. Як тільки він вийшов з машини, Маша почула дзвінок, знаєте, тих старих кнопкових телефонів. Маша здивована, адже дзвінок лунав з-під сидіння чоловіка. Вона заглянула туди і ахнула: там лежав мобільник, а на екрані було слово «Ко хана». Недовго думаючи, Маша відповіла на дзвінок, але нічого не говорила в трубку. – Слухай, ти сьогодні свою забереш, чи, може, повечеряємо? А то я не знаю, як провести вечір… Алло, ти чуєш? Маша відключила телефон і поклала в свою сумочку.

Вже вдома вона покликала чоловіка і свекруху за стіл і зателефонувала за номером. – Так, зай? – пролунав уже знайомий жіночий голос, – Петю, мене не чути? – Вас чути, — відповіла Маша, – до речі, це поки ще дружина зайчика. Не знаєте, чим ввечері зайнятися? Можете прийти, допомогти своєму зайцю зібрати речі. З цими словами Маша відключила телефон. Вона вже не думала про те, щоб помиритися з Петром, але її мучило одне питання: чому свекруха розпускала чутки про свою ж навістку? Виявилося, жінка знала про коханку сина і розуміла, що розлу чення не уникнути. Щоб не зіпсувати чисту репутацію свого сина, вона вирішила заздалегідь наговорити на навістку… ну, щоб вже напевно.