Моя дочка радість мого життя. Коли через хво робу не ста ло мого чоловіка, я була дуже рада, що в мене хоча б дитина від нього залишилася. Усю себе я вклала у виховання дочки, не шкодувала ні сил, ні грошей, ні часу, щоб Софія виросла доброю людиною та здобула гідну освіту. Дочка повністю виправдовувала всі сподівання, покладені на її плечі. Вона змогла сама вступити до бюджету юридичного університету та закінчити його з відзнакою.
«Ну все, тепер їй забезпечене гарне майбутнє» – думала я, сидячи на врученні дипломів. Але не тут було! Відразу після університету вона зв’язалася із цим Павлом. Навіть не знаю, де вона дістала це непорозуміння. Моя успішна та розумна дочка стала зустрічатися з таксистом! Ви десь взагалі таке бачили! Я була з жа хом. -Мам, я люблю його, головне, що Паша хороша людина. -Хороша людина, яка зіпсує тобі життя? – Нарікала я.
Я була налаштована рішуче і все-таки вмовила Софію з цим жебраком розлу читися. Правда, довелося на це витратити цілий місяць і ще погрожувати, що я перестану з нею спілкуватися. Про свій вчинок я не шкодую, але дочка моя після роз риву збо жеволіла. Вона кинула роботу і нічого не хоче в житті, тільки лежить удома і слухає музику. Я думала, що це з часом пройде, перетерпить вона, і все знову повернутись на свої круги. Але минув рік, нічого не змінюється!
