Сестра і я погодки. У дитинстві дуже дружили. Я навіть після закінчення школи рік не став вступати, почекав сестру, щоб разом вступити на факультет реклами до університету. Після університету наші шляхи розійшлися. Вона має свою сім’ю, я маю свою. В неї своя робота, у мене своя. Мені якось щастило, і я завжди опинявся у потрібний час у потрібному місці. Що сприяло моїй кар’єрі та зростанню доходів. Сестра як влаштувалася на роботу, так і працювала на колишній посаді і з тією ж зарплатою. Батьки допомогли їй із придбанням квартири. Свою двійку я купував сам. Рік тому я зміг придбати гарну машину.
Купив у друга, коли той захотів новий автомобіль. Дружина теж допомагала мені з придбанням. Свою стару машину вирішив подарувати зятю. Хлопець мені подобався тим, що з ним було легко та приємно спілкуватися. Та й сестрі хотів показати, що я продовжую дбати про неї, як і в дитинстві. Прийшов до них, щоб повідомити про свій подарунок. Сестра була у пригніченому стані. Сказала, що має проблеми на роботі. – У тебе немає проблем, а мене можуть скоротити на роботі, – зажурилася вона. – Машину нову зміг купити. Легко вам живеться у цей скрутний час, – підтримав її зять.
А потім я випадково почув, як вони говорили про мене на кухні. – Твій брат добре влаштувався. Робота хороша, твої батьки багато йому допомагають. Раз такий багатий, міг би й допомогти нам, — говорив зять. До речі, це не батьки мені, це я батькам допомагаю. – Він завжди тільки про себе думав. Адже міг би здогадатися, що нам не до гостей, – сказала сестра. Дозвольте, адже самі запросили мене на вечерю. Не я напросився. Після почутого мені розхотілося дарувати їм машину. Нехай самі собі купують.
