У суботу Анатолій прокинувся з тяжкістю в голові та слабкістю в руках та ногах. Напередодні була зустріч із шкільними товаришами. Вони з мужиками посперечалися, що кожна баба хоче чоловікові чужу дитину на виховання дати. Толік усвідомив, що він просто не може погодитися з рештою, тому що в цьому випадку зрадить свою дружину Оксану. Адже вона в нього точно не така. Він знає. Тільки друзі його налаштовували на аналіз ДНК. А раптом Катя не його дочка? У результаті Толік наважився довести друзям свою правоту і пішов робити тест. Адже Катя – його копія! І усмішка у неї схожа. І ходить вона також як він. Тільки після результату тесту був шокований — жодного варіанту на батьківство! У нього земля пішла з-під ніг! Був злий, як собака. Не став нічого пояснювати дружині. Просто зібрав речі та поїхав до мами. Оксана не могла нічого зрозуміти. Кричав, що Катька не рідна йому. І що на нього найшло? Досі був таким лагідним і уважним, а тепер ось так…
За допомогою свекрухи Оксана змогла поговорити з чоловіком хоча б телефоном. З’ясувалося, що провиною усьому аналіз. Але ж такого бути не могло! Ще на один аналіз Толік не погодився, і тоді вона зробила його сама. У результаті виявилось, що Катя і їй не рідна. Як же так? Що там за аналізи у цій лабораторії? Суцільне обдурювання. Вона взяла з собою результати та поїхала до чоловіка. Той почав уважно вивчати папір і потім вони почали думати, як бути. Адже Оксана народжувала доньку. Тільки через кесарів. Тому їй немовля принесли трохи згодом. Поїхали вони вже втрьох до клініки, переробили аналізи, але вони залишилися незмінними. Вже пізно вночі чоловік із дружиною розмовляли тихенько, щоби ніхто не чув. Зрозуміли, як так могло статися. Оксана відразу заявила, що як би там не було, але Катя буде їхньою донькою і вони її ні на кого не проміняють. Толік був збентежений — він ледве дров не наламав. Виходить, що лікарі підсунули їм чужу дівчинку? Тільки для чого? У чому вигода?
-Поїдемо і з’ясуємо, — не розуміла Оксана, — а раптом наша рідна дівчинка живе десь у нужді? Її кривдять? Можливо, вона потрапила до сім’ї алкашів. Або до дитячого будинку. Все треба дізнатися. — Олег уже не радий був своїй ідеї та перевіркам. З ранку подружжя вирушило до пологового будинку, в якому вони народжували дитину 10 років тому. Коли вони запитали у санітарок, яка з них тут працює не менше десяти років, то ті не зрозуміли, для чого це. -Подяку хочемо виписати. -Я вам нічим не поможу. Я тут лише три роки працюю. Оксана діяла інакше. Вона сказала, нібито журналістка і збирає матеріал для документального фільму, присвяченого ювілею пологового будинку. Тому їй дозволили глянути на особисті справи старих співробітників. Серед них жінка знайшла справу тієї медсестри, яка працює давно. Вони знайшли її. Оксана взяла із собою квіти, цукерки та пішла із вдячністю.
Під час зустрічі вручила до рук аналізи ДНК, а та й присіла. -Де моя рідна дочка. Я не відмовлятимуся від Катюші, я просто хочу знати, що трапилося з моєю рідною дівчинкою. З’ясувалося от що. І то тільки після обіцянки Оксани, що вона не піде судами. Того ранку з ранку народилася дочка також і в іншої породіллі. Вона кинулася до санітарки з благаннями про те, що їй потрібна допомога. -Оксані яка справа, я мене чоловік вирішить, якщо щось не так. Або мені доведеться тікати від нього. Просто Ліза ця була рудою, а чоловік чорненький. Він увесь час відчував ревнощі до блондина-сусіда, який хльостав за Лізою. Дочка народилася світленькою. А в Оксани з’явилося на світ темненьке немовля з очима-вишеньками. Тому медсестра пожаліла ту жінку та змінила бирки. Під час розмови санітарка плакала. Вона допомогла знайти адресу батьків. І Оксана пішла глянути на доньку.
Вона була схожа на неї, як двійник. Втомлено брела зі школи додому. Тільки на її вигляд було зрозуміло, що зовсім без радості. Оксана обманним шляхом почала з’ясовувати про цю родину у сусідів. Вони почали ділитися новинами. – Поки Лізка на роботі, то ще тримається, а як виганяють за пияцтво, то вона сидить удома та п’є. Чоловік давно пішов. Постійно кричав на них. Після цього Оксана прийняла рішення, що будь-що забере дівчинку собі. І буде в неї дві доньки. Тільки як цю справу провернути? Чи віддасть нам матір дитину? Потрібно переконати її. Толик уже сто разів пошкодував, що затіяв усе це. Не було б зараз цієї плутанини. До вечора подружжя пішло до того будинку разом. Купили частування і почали розмовляти з Лізою. Тільки Оксана не витримала і почала вимагати, щоб жінка повернула їй рідну доньку. Та мало не зомліла від несподіванки — адже ніхто не знав про підміну.
Подружжя наполягало на підписанні документів про відмову від дитини. Тільки жінку не влаштувала сума, яку вони обіцяли їй передати натомість. У результаті Оксана не витримала та пригрозила жінці в’язницею. Хоча сама була не рада. Хотілося все залагодити мирно. Але після цих слів Ліза принишкла. Вона мовчки підписала документи і з того часу у пари стало дві дочки — одна світленька, а інша смуглява. Після того як все влаштувалося, Толик запитує у дружини: -Швидше за все, не потрібно було робити всі ці розбірки, тести. -Як ти можеш так казати? Адже якби не твоя підозрілість, то ми б і не знайшли свою рідну дочку.
