Я вийшла заміж удруге, коли в мене вже була дочка. Тимур добре ладнав з моєю дочкою, але все ж таки мріяв про сина. Коли я завагітніла, він був на сьомому небі від щастя. У пологовому будинку зі мною разом у палаті лежала інша породілля, Аліна. Перей ми у нас із нею почалися практично одночасно. Нас разом відвезли до пологової. Сіна я наро дила легко. Здоровенького карапуза. Але вісь у Аліни пологи тривали складно. Нас так і залишили лежати в пологовому. Усі зосередилися на пологах сусідки. Зрештою і вона розро дилася. Трійня. Три дівчинки. Втомлена, зму чена матуся насилу посміхалася.
Тимур знав, що мене відвезли до пологової. Тому чекав новин біля реєстратури, дістаючи всіх питаннями про породіллі. Незабаром туди вийшла медсестра, побачила його і сказала: – Вітаю, тату! У вас три дочки, три красуні. Я дуже хвилювалася, що Тимур не відгукується. Навіть молоко зникло від переживань. На дзвінки він не відповів. Я бою лася, що щось сталося з ним. Лише повернувшись із клініки та знайшовши його записку, я зрозуміла, що сталося. “Прошу зрозуміти мене і пробачити. Я чекав на сина, а ти наро дила трьох дівчаток. Чотирьох я не потягну”, – писав мені він.
Мені стало сумно через ті, що людина, яку я любила, виявилася боягузом і зра діла нас. Тимур з’явився за півроку. – Привіт! Правду кажуть, що ти народила мені сина, а не трьох дочок, як сказали в реєстратурі? – Нагла бре хня! Сіна я наро дила собі. – Ти не можеш приховувати сина від мене! – Слухай і запам’ятай! У тебе на хлопчика немає жодних прав! Я вже подала папери до су ду на тобі. І на розлу чення, і позб авлення батьківських прав! І твоя записка у справі фігурує! – У тебе нічого не вийде! – Вийде! А ти забудь про нас і краще не з’являйся у нас на шляху! Я сама виховаю сина, і виховаю з нього чоловіка, а не бояrузливого рохлю.
