Сергій та Оксана одружені вже чотирнадцять років і мають дев’ятирічного сина Максимку. Два місяці тому Оксана сказала, що знайшла нову, високооплачувану роботу. Але треба їздити у відрядження. З того часу вона дуже змінилася. Стала безтурботною та веселою. Сергій навіть поцікавився, чи у неї випадково хтось не з’явився. На що та тільки посміялася. А чоловік замислився. Увечері Оксана повертається пізно. Останнім часом вона поводиться холодно. І це стосується не лише чоловіка, а й сина. Нещодавно Сергій шукав на полицях свій паспорт. Він звик всюди його носити із собою, а тут ніде немає. Знайшов у ящику з документами. Взяв паспорт, а він випав із рук та відкрився на сторінці, де був штамп про шлюб.
Увагу Сергія привернув ще один штамп нижче. Придивився ближче – а там штамп про розлу чення. Як так?! Він сфотографував і надіслав його дружині. На що отримав відповідь: “Скоро буду”. Пройшла година. Оксана повернулася додому. Не одна. Поруч із нею стояв високий чоловік. Тоді дружина сказала – якщо Сергій уже побачив штамп, то їй нема чого приховувати. Це її новий чоловік, і тепер вони житимуть у цій квартирі. Адже придбав її батько Оксани. Тому бажано, щоб колишній чоловік якнайшвидше покинув приміщення. Вона зі своїм новим чоловіком не збирається довго чекати. – А як же Максимко? Що ти скажеш? – не стримався Сергій.
– Це тебе не стосується. На аліменти я подала, нам більше нема чого з тобою вирішувати. – Як нас роз вели без моєї згоди? Ще й поставили штамп у моєму паспорті. – У мого свекра гарні зв’язки, тож навіть не намагайся щось змінити. Інакше сина тобі більше не бачити. Сергій стояв як укопаний і дивився на дружину. А потім сказав: – Це ще питання, з ким залишиться наш син. Все вирішуватиме суд. Сергій зібрав речі та пішов ночувати до готелю, а завтра шукатиме нове житло. Він хотів одного – якнайшвидше написати заяву на свою колишню дружину та її нового чоловіка. Сергій ніяк не міг збагнути, коли це між ними пробігла чорна кішка? В одну мить його життя перекинулося. А як же тоді його синочок без нього?
