Максим незабаром відзначатиме свій 15 день народження. Хлопчик почувається абсолютно щасливим. Можна сказати, що він ще в смузі безтурботності. Він їздить з друзями кататися на велосипедах, ходить з батьком на рибалку, їздить до скейтпарку. Максим має новий і потужний комп’ютер. Вечорами він бавиться граючи в комп’ютерні ігри. Хлопець сам був щасливий від свого способу життя. Але було одне “але”. Він завжди хотів мати брата, а батьки із цим не поспішали. Тоді Максимові довелося вигадати собі братика. Ось так хлопець ріс разом зі своїм уявним родичем. Щоб над ним не насміхалися, він вирішив тримати свій вчинок у таємниці і нікому про це не говорити. Максим розмовляв зі своїм братом, коли лишався один, куди б він не йшов, біля себе завжди уявляв уявного друга. Ішов час і хлопцю набридло суспільство. Він усе рідше виходив до друзів та спілкувався з ними.
Єдиною людиною, з якою він знаходив спільну мову, був його уявний брат. Якось уночі батьки почули дивний шум у кімнаті Максима. Мама думала, що хлопчику наснився поганий сон і вирішила подивитися, що відбувається. Коли вона увійшла до кімнати, то справді хлопчик метався в ліжку. Вона поспішила розбудити сина. – Максиме, синку, прокинься! Тобі сниться страшний сон! – Мій брат потрапив у біду! – кричав хлопчик. – У тебе нема ж брата… – Ні. Він існує і йому зараз дуже боляче. – Максиме, прокинься нарешті. Ти єдина дитина у сім’ї. Немає в тебе брата. – Це брехня. Мій брат живе в глухому селі і батьки з нього щодня знущаються, — кричав хлопчик. – Синку, заспокойся і постарайся заснути. Я сиджу біля тебе. Нічого не бійся і заспокойся, — сказала мама. Наступної ночі ситуація повторилася. Але цього разу Максим сам розбудив батьків.
– Мамо, я знову бачив, як б’ють мого брата. Село це знаходиться недалеко. Там ще танк стоїть. – Синку, ну що за справи. Йди спати. Тобі треба добре відпочити. Скільки можна не спати вночі, — повторювала мама. Вранці хлопчик розповів про свій страшний сон батькові. – Сину, а як виглядав цей танк? – Запитав тато. – Він стоїть у центрі села, великого, зеленого кольору. – Якщо це такий танк, то я знаю лише одне село. Воно в 40 кіломтерах звідси. – Не вигадуй, – сказала мама. — Ти ще підтримай цю дурну витівку. Декілька днів у сім’ї було все спокійно. На вихідні батьки посадили хлопчика перед собою та розповіли йому всю правду. Що він не їхній рідний син. Мама за станом здоров’я не може мати своїх дітей, тому вони вирішили всиновити його.
– Синку, у тебе справді є брат-близнюк. Ми не змогли його взяти до себе у сім’ю. Потім його всиновили, але нам не сказали в якій він сім’ї. – Значить, мій брат живий, а не уявний. Я знав! – закричав хлопчик. – Так. Твій сон допоміг нам його знайти. – А може я це наяву бачив? – Я вчора їздив туди і бачив твого брата, – сказав тато. – Так? – Твій брат у біді. Ти мав рацію. Його нові батьки просто знущаються з нього. Максим дивився на батьків і ладен був розплакатися. – Ми вирішили, що відвідаємо його всі разом. – Ми сьогодні вирушимо в дорогу? – Сьогодні вже пізно. Зачекаємо до завтра. Під’їхавши до сільського будинку, Максим побачив хлопця років 15. Він плакав і дивився в далечінь. Йому теж хотілося через довгі роки знайти свого брата.
