Ірина Сергіївна та її чоловік були здивовані, почувши звук вхідних дверей, що відкриваються, пізно ввечері в п’ятницю. Це був їхній син Андрій, на якого ніхто з них не чекав. Вони обидва вибігли до коридору, щоб привітати його. Андрій сухо привітався з батьками та запитав, чи може він переночувати у них. Вони сіли на кухні за чашкою чаю, і Андрій пояснив, що зустрів старого шкільного друга і зрештою провів з ним у кафе більше часу, ніж планував.
Коли він нарешті зателефонував своїй дружині, щоб повідомити її, де він і з ким, вона вже була засму чена і веліла йому не приходити додому. Наступного ранку Ірина Сергіївна приготувала улюблений сніданок свого сина, і настрій Андрія покращився. Але коли батько попросив його зібратися та повернутися додому, Андрій відмовився, пославшись на несправедливе поводження з ним з боку дружини.
Борис Михайлович посва рив сина за те, що він поводиться як дитина, і нагадав йому, що він повинен був повідомити дружину про свої плани. Ірина Сергіївна підтримала свого чоловіка, і Андрій пішов скривджений. Пізніше того ж дня Андрій зателефонував до своєї матері і повідомив їй, що вони з дружиною помирилися і скоро приїдуть до них разом. Ірина Сергіївна зітхнула з полегшенням і приготувала вечерю до їхнього приїзду.
Зрештою, цей інцидент навчив Андрія, що йому потрібно відкрито спілкуватися зі своєю дружиною і що бігати до батьків щоразу, коли виникає проблема – це не вирішення для дорослої та відповідальної людини. Борис Михайлович та Ірина Сергіївна були раді, що їхній син отримав цінний урок про важливість спілкування та довіри у шлюбі.
