Наталя насилу приготувала салат. Їй хотілося нарізати овочі більшими шматочками, але це змінило б традиційний рецепт. Вона акуратно нарізала моркву, що охолола, дрібними кубиками, а її погляд перемістився на каструлю з вісьма відвареними картоплинами, на які чекала та ж доля. До неї збиралися гості. Дивно, але саме вихідні були для Наталії найвиснажливішими. На відміну від рутинних буднів, вихідні завжди здавались хаотичними, і надвечір вона почувала себе знесиленою. Зрештою, вона визначила причину своєї втоми у вихідні: присутність чоловіка.
Вона чекала на його допомогу, сподівалася, що він візьме їхню дитину на прогулянку або хоча б допоможе на кухні. Але це була марна надія. Вадим зазвичай прокидався пізно, проводив у туалеті цілу годину, а потім лягав на диван, уткнувшись у телефон. До півночі Наталя прийняла душ, одяглася та зробила макіяж. Потім її чоловік приступав до другої важливої справи дня: до відкоркування вина для Нового року. І раптом зрозуміла, що забула купити зелений горошок.
Поглянувши на накритий стіл, вона виявила, що на ньому практично нічого немає, незважаючи на те, що весь день пройшов у приготуванні. Вийшовши на холод, Наталя йшла порожніми міськими вулицями, відчуваючи себе все менше функціональним приладом і все більше людиною. Вона купила банку гороху в магазині біля будинку, де зненацька зіткнулася зі старим знайомим Володимиром. Їхня зустріч сколихнула старі почуття, і вони йшли по занесеному снігом вечірньому проспекту, згадуючи минуле.
Потім Володимир запросив її до себе. Але Наталя мала свої обов’язки, тому замість цього вони обмінялися номерами телефонів. Коли Наталя повернулася додому, на столі валялися ящики з-під піци. Вона поклала сина спати і ненадовго приєдналася до гостей, після чого пішла до своєї кімнати. Поки гості веселилися, Наталя сиділа на підлозі і міркувала про зустріч із Володимиром. Уранці вона спробувала поговорити з Вадимом про розподіл домашніх обов’язків, але все закінчилося черговою суперечкою. Її подальші дії не складно було передбачити.
