Настя щойно закінчила купати дитину і укладала її в ліжечко. Чоловік бурчав, дивлячись на екран комп’ютера, щось у нього там було не так. “Він буде займатися цим до півночі”, – подумала Настя і попрямувала на кухню. Але тут задзижчав телефон, і вона обернулася. Подивившись на екран, вона задумалася, чи варто відповідати. Неохоче вона все ж таки відповіла, і на іншому кінці дроту опинилася її заплакана мама. – І що сталося цього разу? – спитала Настя, намагаючись приховати своє розчарування. Пообіцявши незабаром приїхати, Настя пішла на кухню та налила велику чашку чаю.
Побачивши обгортку від шоколадки поряд із дружиною, чоловік підняв голову. – Намагаєшся підсолодити настрій після розмови з нею? – усміхнувся він. – Чому вона не може дати мені спокій? Скільки ще вона псуватиме мені життя? – скаржилася Настя. Андрій підійшов, обійняв Настю і поцілував її в лоба. – Не хвилюйся. Ми відвідаємо її у суботу. Чого вона хотіла? – поцікавився він. – Звісно, відвезти її на могилу Павлика, – сказала Настя зі сльо зами на очах. Павлик, покійний старший брат Насті, постійно використовувався матір’ю як мірило. Насті було лише шість років, коли Павлика не ста ло.
Після цього все, що вона робила, було недостатньо добре, оскільки мати постійно порівнювала її з Павликом. Настя дбайливо зберігала пам’ять про свого доброго старшого брата, але зневажала вигаданий святий образ Павлика, який створила її матір. Вона обурювалася, що мама створила вдома особливу кімнату, завалену улюбленими книжками, плакатами, іграшками та цукерками Павлика. Настя була позбавлена такої прихильності, і їй здавалося, що Павлик забрав із собою мамине кохання…
Подорослішавши, Настя навчилася відгороджуватися від маминих глузувань. Після школи вона вступила на заочне відділення, влаштувалась на роботу та переїхала у власне житло. Проте мама продовжувала дзвонити їй, звинувачуючи у невдячності. У глибині душі Настя хотіла б подякувати мамі хоча б за те, що вона привела її на цей світ. На негативному прикладі матері вона зрозуміла, як важливо виявляти любов і теплоту до сім’ї , особливо до своїх дітей… однаково!
