У маленькому містечку, де життя текло повільно, жила самотня бабуся на ім’я Агафія. Більшу частину свого життя вона присвятила служінню в церкві, завжди була доброю та чуйною до людей. Але коли настала старість, здоров’я зрадливо підвело її. Агафія захворіла на серйозну хворобу, і лікар поставив їй невтішний діагноз. Лікування було дорогим, і бабуся не могла собі дозволити сплатити всі необхідні процедури та ліки. Вона щодня молилася в церкві, просячи Бога про допомогу та зцілення, але сумніви та тривога не залишали її серце.
Одного разу, після особливо тяжкої молитви, коли сльози капали на землю, Агафія завершила свій ритуал і вийшла з церкви. Вона не помітила, що весь цей час за нею спостерігав молодий чоловік у капюшоні. Її роздуми були такі глибокі, що вона навіть не побачила, як він підійшов. На мить Агафія злякалася, але очі юнака були добрими, і усмішка таємничо промайнула на його обличчі. “Вибачте, бабусю, ви впустили це,” – сказав він, простягаючи їй маленький конверт. Агафія взяла конверт і подивилася на юнака з подивом. “Що це?” – Запитала вона. “Відкрийте, будь ласка”, – відповів хлопець.
Серце бабусі билося від хвилювання, коли вона відкрила конверт. Усередині були гроші – рівно стільки, скільки їй не вистачало на лікування. Сльози радості завмерли біля очей Агафії. “Хто ви такий? Звідки ви знаєте про мою потребу?” – схвильовано спитала вона. “Я чув ваші молитви, бабусю, і захотів допомогти”, – відповів юнак. “Дякую, благослови тебе Господь!” – прошепотіла Агафія, притискаючи конверт із грошима до серця. “Вам не треба дякувати мені, бабусю. Це лише маленька допомога на вашому шляху до одужання,” – сказав хлопець і тихо пішов. Агафія стояла на місці, відчуваючи, що сталося щось чарівне.
З кожним днем стан Агафії покращувався, і вона дякувала Господу за таке неймовірне диво. Її віра в добро і диво стала ще міцнішою. З того часу вона почала частіше допомагати іншим, адже розуміла, що навіть найменший жест доброти може змінити чиєсь життя на краще. Молодий хлопець у капюшоні зник так само загадково, як і з’явився. Але його добра справа так і жила в серці Агафії та багатьох мешканців містечка. Вона розповідала цю історію кожному, хто заходив до неї в дім, і вірила, що це явище не випадковість, а послання згори. І, можливо, воно було послано, щоб нагадати всім, що доброта і співчуття роблять цей світ кращим.
