– Женя, мій братик одружився вкрай невдало, на мій погляд. Ні, я не класична зовиця – зміїна головиця, я чесно намагалася подружитися з його дружиною Юлею, – розповідає Настя, – вони спочатку жили з нами, зі мною і мамою; мені довелося перебратися в маленьку кімнату, мама оселилася в прохідній вітальні, а велику спальню віддали в розпорядження брата з дружиною. Юля відразу натякнула свекрусі і сестрі чоловіка, що вони їй не рівня. Вона, мовляв, професорська дочка, а вони так, вчителі. Професорська дочка не вважала за потрібне ні прибирати, ні прати, ні готувати, говорила, що вона не відчуває себе в квартирі господинею, а значить – по господарству робити не буде нічого. -А вже коли завагітніла, то і зовсім заявила, що тепер їй потрібен спокій і догляд. Мама моя – людина м’яка, вона не хотіла сварок і суперечок з сином, а я весь час намагалася проводити у однокурсниць, в гуртожитку, бо вдома – королевишна Юля.
Юля вимагала тиші, чистоти і особливої їжі; тепер свекруха готувала два види страв: для всіх і для невістки. Настя намагалася поговорити з мамою, що не можна так розстилатися перед невісткою, яка нахабніла з кожним днем все більше. До пологів Юля зажадала окрему кімнату для малюка. Де її взяти? А нехай Настя переселиться до мами – в прохідну вітальню. – Тут вже і я, і мама не витримали: відмовили Юлі. Була істерика, з криками, що через них Юля розродиться недоношеним немовлям; брат встав на сторону дружини, обізвав сестру соплячкою. Мама нарешті проявила твердість і запропонувала синові вирішити свою житлову проблему шляхом переїзду в знімну квартиру або іпотеки. Іпотеку з дружиною, яка буде сидіти в декреті, було не потягнути: довелося Юлі з чоловіком з’їжджати. Розлучалися майже ворогами; про те, що у брата народилася дочка, бабуся і новоявлена тітка були повідомлені через місяць після самої події. Їм було дозволено поглянути на дівчинку і піднести подарунок. -Юля по телефону сказала, що краще грошима, і озвучила суму в три маминих зарплати.
Коли ми сказали, що таких подарунків не потягнемо, нам було відмовлено і в доступі до дитини. Мама засмутилася, звичайно, але пережила, тим більше, що незабаром все одно нам дівчинку стали привозити. Те посидіти, поки Юля сходить до лікаря, то переночувати, тому що молоді йдуть в гості. Користувалися послугами нянь регулярно, але і мамі, і Насті було не в тягар возитися з малятком, хоча Юля і забирала її з вічними претензіями: не так одягли, не тим нагодували, не там гуляли. А коли дівчинці виповнилося півтора року, брат з дружиною і дитиною з’явилися в будинок для важливих переговорів: -Нам треба вирішувати проблему з квартирою. Розмінюватися ви не бажаєте, а ми іпотеку не можемо потягнути на одну зарплату чоловіка. Я все придумала, – урочисто повідомила Юля, – я вирішила, що я вийду на роботу, а з дитиною буде сидіти Настя, як няня. Ні, платити мені їй нічим, але вона ж в педагогічному вчиться? Ось і буде їй практика. Навчання? Так почекає її навчання. Візьме на рік академку, а потім піде на заочне. Сім’я та дитина важливіше. Природно від такої «практики» Настя відмовилася; вчитися вона поступила на денне відділення і закінчити планувала зі своїм курсом і теж без заочка.
-Я так і не змогла пояснити ні братові, ні його дружині, що їх матеріальні проблеми – не моя справа, що жертвувати навчанням заради сумнівного задоволення слухати Юлині крики з приводу не так накормленного дитини, я не згодна. Юля кричала, що ми черстві люди, що вона знати не бажає таких родичів і ноги її не буде в нашому будинку. Юля з чоловіком і донькою справді не з’являлися у них півтора року. А півроку тому прийшов брат, з речами. Юля вийшла на роботу і через місяць оголосила чоловікові, що зустріла іншого. -Другий виявився її шеф, так що вона думала, що вирішила свої фінансові проблеми. Подала на розлучення і аліменти. Тепер ось шантажує брата: даси грошей – побачиш дочку, не даси – з дитиною не зустрінешся. Тільки одружитися з Юлею шеф не поспішав. У нього була законна дружина, і бізнес був саме її. Так що Юля продовжує жити в орендованій квартирі, яку крім аліментів оплачував Настин брат. -Так нічого, така щука не пропаде, знайде шию, на яку зможе сісти. А братик мій, звичайно, вибачився перед нами з мамою, обіцяв, що другу дружину буде шукати більш уважно.
