Зараз розповім вам усе по порядку. Я вже багато років займаюся ремонтними роботами. Починав я як аматор, але тепер я сміливо можу називати себе професіоналом своєї справи. На даний момент це моє основне джерело доходу, і я задоволений тим, як ідуть мої справи. Іноді родичі звертаються до мене за допомогою у ремонті або дрібному ремонті. І коли у мене з’являється вільний час, я із задоволенням допомагаю їм. Мені це не в тягар, до того ж я і сам колись потребував такої допомоги і розумію, як це, коли не вистачає знаючих і робочих рук. І ось якось до мене знову звертаються за подібною допомогою. То був мій двоюрідний брат. Через тиждень після його дзвінка, я звільнився і відразу ж підключився до робіт, які велися в нього вдома. Як виявилось, матеріали для ремонту вже були куплені і мені залишалося тільки зайнятися безпосередньо ремонтом.
Ми десь тижнів зо два на славу попрацювали. І коли все було майже готове, він запропонував мені грошей, але я відмовився, і як завжди не став брати гроші з родича. Але наприкінці в нього залишалося купа будівельного мотлоху, якого треба було позбутися, і брат сказав мені таке: – Може, тобі це знадобиться? Все-таки шкода добро викидати. Може щось змайструєш собі чи замовникам. Та й я вирішив, що це гарна ідея. І найпридатніше із залишків будівельних матеріалів я забрав собі. Плитка, ламінат, дошки, фарба. А що, у мене таке хобі є – майструю я всякі штуковини з задоволенням. Подякував я братові. І розвезли ми ці рештки за адресами: щось на смітник, щось до мене в гараж на зберігання. Потім ми з ним трохи посиділи і відзначили закінчений ремонт та відмінний результат, якого ми досягли. Треба визнати, що він такий самий педант, як і я, тому попрацювали ми дуже якісно і від душі. Я був задоволений.
Наступного дня нічого не віщувало лиха. Як раптом мені знову зателефонував мій брат і каже: – Міш, привіт! Слухай, я тут подумав і мені здається, що ти мені все-таки винен за будматеріали. Скільки не шкода, хоч би тисячу. Адже добротні матеріали. Ти скажи, тобі буде зручно гроші на карту скинути? Я був просто збентежений. У мене було почуття, що мене використовували. Я завжди любив допомагати людям, але таку невдячну людину я ще ніколи не зустрічав. Я йому поки що не відповів. Але ж об’єктивно ніхто б йому за ці матеріали жодної копійки не заплатив би. Сам же він хотів їх на смітник відправити, а потім вирішив мені запропонувати. Думаю, тоді справедливо буде в нього гроші взяти за свою роботу.
