Ось правду кажуть, що чим довше зустрічаються парі, тим гірше у них все потім складається у шлюби… Ми з Миколою зустрічалися вже шість років, коли нарешті вирішили узаконити наші стосунки. Але ми зважилися на це лише тоді, коли дізналися про мою вагітність. До того, як ми розписалися, ми ніби жили у гостьовому шлюбі і нас це цілком влаштовувало. Нам подобалося, що кожен має свій особистий час і простір і важко набри днути чи набри днути один одному. Моя бабуся подарувала мені свою квартиру, а сама поїхала жити до батьків – цей вчинок своєї коханої бабусі я ніколи не забуду.
Так у нас з’явилося своє житло. Спочатку все йшло добре, спільне життя було нам у новинку. Ми зробили у квартирі легкий косметичний ремонт, вибрали меблі, обставили квартиру. Було досить цікаво. Однак, коли все вже було готове, нам стало якось некомфортно – постійно проводити час у чотирьох стінах, а точніше йому. Так як я вже була на останньому місяці вагітності і мені було краще перебувати в рідних стінах у теплі та затишку. А Колі ж навпаки хотілося знову активного та повного розваг холос тяцького життя.
Якись миті він став часто вибирати з друзями: то попити пиво, то подивитися футбол або порубати в плейстейшен. А я не була проти, тому що не хотіла наси льно прикувати його до себе, до того ж якщо люди хочеться розвиватися, завжди потрібно дати їй таку можливість, а не перекривати кисень. Але, на жа ль, це стало для мого чоловіка нормою. Ми з ним почали бачитися тільки ночами і це мало скидалося на подружнє життя щойно одруженої парі. І я помітила, що чим наближався час полоrів, тим більше Коля не знаходив собі місця і почував себе явно неkомфортно.
Але тоді я подумала, що він просто хвилю ється, адже для нас обох це була нова оnенька, і особисто я дуже сильно хвилю валася. Але одного разу пролунав дзвінок, який прояснивши поведінку мого чоловіка. З’ясувалося, що він зовсім не про дитину турбу вався чи про свою майбутню роль батька. Якась дівчина повідомила мені про ті, що Олег іде від мене до неї. І справді, він з’їхав, як тільки я поїхала на консультації до rінеkолога. Найприkрішим було те, що мій чоловік навіть не потру дився порозумітися зі мною, після стількох років стосунків.
Мені не вистачило шести років, щоб розkусити його бояrузливе нут ро. Зрозуміти, що він сам ще дитина, яка боїт ься відnовідальності. Було дуже боля че, але батьки, друзі та моя маленька принцеса допомогли мені забути все та жити новим життям. Але за три роки Олег вирішив знову з’явитися. Він прийшов з величезним букетом білих троянд, які я люблю, і проба чити його. Говорив, що все зробить для цього. Але я відчувала до нього тільки жал ість і нічого більше, тому приймати його не змогла. Проте дозволила йому бачитися з дитиною.
