Коли я виходила заміж за Івана, знала, яка в нього мама, і як важко з нею спілкуватися через поrаний характер; я також знала, що мій чоловік був одружений, і в нього навіть є діти від першого шлюбу. Я готова була терпіти все це, але зараз я розумію, що даремно взагалі зв’язалася з ними, адже свекруха вважає мене розлу чницею і робить все, щоб помирити сина з колишньою невісткою. Раніше я завжди легко на це дивилася, мене це навіть веселило, але зараз уже не до сміху та жартів, бо свекруха переходить усілякі межі.
Свекруха завжди при мені каже, що попередня дружина її сина робила все краще: готувала краще за мене, виховує дітей за новою методикою, тоді як я не думаю про дітей, і поки що взагалі не хочу заводити дітей. Мені здається, це особиста справа кожного, коли планувати та наро джувати, і я не потерплю, щоб мені вказували у цьому питанні. Хоча вона і не наполягає, і не хоче, щоб у неї з’явилися нові онуки, адже плани у неї синові інші. Чоловік завжди справно платить аліменти, я ніколи не втручаюся в ці справи, тому що він має допомагати своїм дітям, повинен підтримувати зв’язок із ними.
Останнім часом я помітила, що він не приділяє мені багато часу, навпаки – вільний час проводить з дітьми. Навіть якщо ми з чоловіком кудись збираємося, свекруха каже, що діти дзвонили та nлакали, краще нехай він з ними сходить кудись, а чоловік завжди її слухається. Я бачу, як шлюб наш тріщить по швах, але я не можу нічого вдіяти, цвіркування мене не приймає, хоча коли я познайомилася з Іваном, він уже був у розлу ченні; а чоловік розри вається між матір’ю, колиաньою дружиною та дітьми. Не знаю, що робити, але відчуваю, що мій шлюб розпадається, і все через те, що свекруха лізе в чужі справи.
