– Яка гарна лялька! – Яна почала розглядати іграшку ручної роботи. – У кожній із цих ляльок частинка моєї душі. Я не кожній продаю свої роботи, а ця лялька тобі. – бабуся простягла екземпляр у білій весільній сукні. – Яка ж вона схожа на мене. – А ти сама заміжня? – поцікавилася бабуся. – На жаль ні. – зуміла Яна. – Не хвилюйся, скоро ти зустрінеш того самого чоловіка. Яна купила ляльку, ніби була впевнена у словах тієї жінки. Минула година. Куплену порцелянову дівчинку Яна поставила на чільне місце. Цього разу до дівчини завітали її племінники. Діти п’яти років були активними, постійно створювали ха ос на порожньому місці. – Ми її трохи зла Малі. – жа лісним голосом промовили хлопці одночасно.
– Відставити сльо зи, я вам вірю, я впевнена, її можна відремонтувати. – сказала Яна, щоб заспокоїти дітей. – Ти нас не гавкаючи тімеш? – Ну, як я можу? Ви ж мої кохані! – Яна обійняла աибеників і пішла шукати допомогу в інтернеті. У місті була майстерня, яка спеціалізується на ремонті таких ляльок. Яна відразу ж вирішила вирушити. Її зустріла молода дівчина, певне, адміністратор. Яна пояснила всю ситуацію, що склалася, і показала ляльку дівчині. Адміністратор, попросила почекати майстра, щоб Яна була впевнена в ремонті ляльки. І він прийшов… – Давайте я подивлюся, – приємний чоловічий голос подумала Яна. – Знайома робота, де ви її взяли? – Я купила її в однієї бабусі. – хвилю юче відповіла дівчина.
– Нічого серйозного, кілька днів ви можете її забрати. Я вам зателефоную. – відповів майстер. Яна чекала всі ці дні дзвінка майстра, чоловік їй дуже сподобався, а коли він зателефонував. Дівчина не могла стримати себе. – Я вас упізнала! – Швидко відповіла дівчина, їй здалося, що вона видає свою зацікавленість. Чоловік засміявся. – Ваша лялька готова, можете приходити за нею. Яна так швидко ще не збиралася, за півгодини вона вже була там. – Ось ваша лялечка. – Дякую, – почервоніла дівчина. – Може… – Може, прогуляємось? – Випередив її чоловік. Через три місяці стосунків чоловік вирішив познайомити дівчину з його бабусею. На диво, це з’явилася та жінка, яка й продала Яні ляльку. – Ну, я ж казала, що ти зустрінеш хорошу людину. – усміхнулася бабуся, дивлячись на задоволеного онука.
