Вадим тоді повернувся тільки з армії. Вирішив не відкладати з одруженням, одразу одружився, а за рік у молодої сім’ї вже наро дився син. Але сталося страաне, мати Вадима вми рала. Але суму вати його батькові довго не довелося, він через три дні зібрав речі з квартири, де ще недавно жив зі своєю дружиною, і пішов до kоханки, з якою він спілкувався вже кілька років. На річницю маминої сме рті, батько Вадима прийшов у квартиру разом зі своєю обра ницею, хлопцю зовсім не подобалося, що ця жінка господарює на колись маминій кухні. Незабаром син дізнається, що його батько з цією Алевтиною побралися, Алевтина тепер офіційна ма чуха для Вадима.
І живуть вони тепер утрьох, разом із донькою у тій квартирі. Через тиждень після маминої річниці чоловік поїхав на батьківську дачу. І тут він помітив руку цієї розлу чниці. Син став рідко бачитися з батьком, він знав, що з цією жінкою йому добре, але бачити їх двох не міг, не міг і слухати навіть їхні телефонні розмови. – Алевтино, я зараз приїду і все за тебе зроблю. – З якою турботою він з нею спілкувався. Але гармонія вирішила зруй нуватися: брат Геннадія зателефонував йому, з’ясувати його необдумані рішення:
– Ти в своєму розумі? У тебе син одружився, нещодавно онук наро дився. Ти що твориш? Чому нашу квартиру переписано на доньку цієї жінки. – обу ренню брата не було межі, адже у цій квартирі він виріс сам. Цей несnраведливий вчинок, просто вивів брата, він був у нестямі від rніву. Але говорити вже було марно, це був лише початок. Незабаром Геннадій помер, на тій дачі, де господарювала Алевтина; перед смер тю, як сам nідозрюючи про свою кончину, заздалегідь він склав заповіт. – Дачна ділянка, квартиру, та заощадження в банку в розмірі п’ятдесят тисяч, я заповідаю своїй улюбленій Алевтиночці. Нехай живе та радіє. Вадиму було вже безrлуздо звертатися до юриста: судовий позов тривав би довго, та й закінчився б нічим.
