Ця історія про мого друга Андрія. Він сидів у прибережному кафе, чекав Аліну. Колись давно вона була його першим коханням. Все було тоді гаразд, пристра сть між молодими. Але у Андрія був друг, який знав, що між парою кохання. Андрій не надавав значення жестам друга у бік Аліни. Загалом Ігор був тоді перспективним адвокатом, багатим. Він робив усе, щоб Аліна не мала nроблем. Андрій тоді й припустити не міг, що його дівчина може піти до його найкращого друга. Може. Минуло 15 років. Аліна ні з того ні з сього призначає зустріч Андрію. Він тоді якраз приїхав до міста. Андрій фотограф, він подорожує світом. Йому не потрібні серйозні стосунки, він досяг успіху у своїй роботі, і заробляє великі гроші.
Вони сиділи за столом, розмову почала Аліна. Вона, до речі, не змінилася; тільки, губи збільшила. -А Ти одружився, Андрій? -Ти Заради цього мене покликала? Якщо так, то я вільний. Я мандрую, шлюб не для мене. Було видно, що Андрій щасливий, його очі горіли, коли він розповідав про себе. -Зрозуміло. Тобто у твоєму житті немає місця для мене? -Ти Хіба не з Ігорем? -Я більше не можу бути з ним. 14 років тому він змусив мене наро дити сина. Хотів, щоб я точно не пішла від нього. Він зробив усе, щоб ми не були разом. А я все ще люблю тебе, завжди любила тебе. Андрій не хотів навіть дивитись на Аліну.
Вона діяла на нього як rіпноз. -Любиш? Тебе ніхто не змушував спати з Ігорем тоді. Ти сама пішла до нього. -А Ти мене тоді навіть не спробував повернути. -Ні вже. Ти мене зараз вин ним не зробиш. Він підвівся з-за столу, підійшов до офіціантки і вирішив запросити її на побачення, в кіно. -Ти Що спеціально? Навіщо тобі ця офіціантка? Я в сотню разів краща за неї. -Аліно, Не rаньби, йди. Вона вибігла з кафе, а Андрій ще довго стояв біля барної стійки і думав. Він, адже, радий певною мірою зра ді Аліни. Він досяг успіху в професії, став сильнішим духом. В інших обставинах він не пізнав би всього цього життя, яким він живе зараз, і яке йому шалено подобається.
