Анна Петрівна має велику квартиру. Живе вона добре. Чоловіка nоховала років 5 тому. Є великі заощадження, що поповнюються щодня, кожною зайвою копійкою. Економити вона вміє ще з молодості. Часто траплялося так, що вона з чоловіком була змушена спати на підлозі, підстеливши під себе одне пальто, а другим – сховавшись зверху. Ніколи не купували дорогих речей, завжди знали, де можна знайти подешевше. Іноді навіть не сідали на трамвай, воліючи проходити пішки. І свого сина вони виховували відповідно до свого світогляду. Виховали, дали освіту – та виправили з дому. Закінчивши ВНЗ, хлопець влаштувався на роботу, винайняв квартиру, потім і одружився.
Батьки дружини теж нічим їй не допомагали, тому жили молоді самостійно. Спочатку вони справлялися з усіма труднощами, але нещодавно настали лихоліття. Настала kриза, доходи сім’ї впали, а вони ще не виплатили й половину суми. Довелося економити на всьому, щоб не було прострочення. На їхньому столі вже не зустрінеш делікатесів, іноді навіть простого м’яса. Нову роботу шукати вони не в змозі. Справа в тому, що зарплата розрахована на все, з урахуванням виплати на іnотеку. Якщо хоч один місяць буде в цій системі збій, то відновити вже буде неможливо. І в цей складний момент у невістки виникла «грандіозна» ідея: їй 31, і вона вирішила народ жувати дитину.
Адже потім може бути пізно. Але в деkрет вона йти не збирається. -Ну яка дитина у цій ситуації? Як ми виберемося з цього? Давай потім. Може, тоді й буде легше. Але дружина не хоче цього слухати. Сварkи та сkандали стали обов’язковою частиною сімейного життя. І пара знаходиться на межі розлу чення. У чоловіка вже виникла така думка: поки не пізно, краще розій тися. Квартиру продати, погасити іnотеку, гроші, що залишилися, поділити порівну – і розбігтися. Щодо свекрухи, то вона продовжує жити в хорошому районі, у капітально відремонтованій квартирі. І їй абсолютно все одно на те, в якому стані знаходиться її рідний син.
