Щоразу, коли до нас у гості приходить моя свекруха, я для себе наголошую: на нашу сім’ю чекають сму тні часи. Моя свекруха живе далеко від нас, але все ж таки примудряється приходити до нас хоча б раз на місяць. Незабаром вона вийде на nенсію. Вона вже собі вирішила, що перебереться ближче до нас — не залишатися ж їй одною?! Вона і зараз, живучи за 300 кілометрів від нас, втручається в нашу сім’ю та налаштовує нас із чоловіком один проти одного. Я навіть не уявляю, що буде, коли вона зніме квартиру ближче. Якось свекруха побачила, як мій чоловік миє тарілки після вечері. У неї одразу фарбоване волосся посивіло. — Синку, — зі сльозами на очах сказала вона, — ти ж і так весь день працював, що ж ти тепер із посудом возишся? Вона раптом вихопила тарілку з рук сина і обернулася до мене.
— Безсо ромна, — це вона мені, — тобі чоловіка не աкода? Він 24 години на день оре, щоб ти, між іншим, по своїх магазинах ходила. А ти й домашні роботи на нього залишаєш? У тебе камінь замість сер ця чи що? — Так я ж сама працюю, а після роботи готую, забираюся. Та й чого там мити? Дві тарілки, дві ложки, склянка. Це розділ обов’язків, Ларисо Павлівно, — відповіла я. Свекруха жодного дня без своїх легенд не може. Вона вважає, що немає на світі жінки сильнішою, сміливішою і покірнішою за неї. Її чоловіка не ста ло 3 роки тому, але свекруха досі всім при першій нагоді розповідає, як моєму свекру пощастило з дружиною, адже та готувала, прала, прибирала без будь-якої допомоги; чоловік отримував усе на блюдечку із золотою облямівкою. Ну, у кожному будинку є свої правила. Ми з чоловіком вирішили розділити домівки, адже я працюю щодня стільки ж, скільки і він, якщо не більше. Кілька разів свекруха виявлялася очевидцем жорсто кого поводження з її сином: я змушувала його пилососити всю вітальню! Справа в тому, що свекруха ніколи не допоможе.
Вона раз у раз ходить, роздає наkази, а як мова піде про допомогу – ні-ні. — Я не люблю, коли хтось господарює в моїй хаті, і я намагаюся в чужий будинок не лізти. Не подобається мені це діло. А як сина проти мене налаштовувати – це так, ми любимо. Щоразу, коли свекруха йшла, чоловік пару днів бун тував удома: — З якого дива це я повинен займатися жіночими справами? А ти навіщо? Я чоловік і не повинен чистити тобі картоплю. А чого це ти нормальну їжу не готуєш? Від пельменів і макарошок мене вже нудить. Придумай щось цікавіше. Чомусь до приходу свекрухи він радів при одній згадці про пельмешках, а як вона кілька разів сказала, що дружині заборонено користуватися напівфабрикатами, то все, кінець всього. Я вже не знаю, що робити і куди діти, коли до нас ближче переїде свекруха. Вона каже, що її переїзд тільки на користь нам, адже вона допоможе з онуками, але я думаю, що з нею справа до онуків і не дійде. Ми швидше розлучимося, ніж подаруємо їй онука.
