Все своє життя я чув від знайомих, як тещі втручалися в їхнє життя та руйнували стосунки з дружинами. Дехто навіть твердив, що саме тещі стали причиною їхнього розлу чення. Так, я був насторожено налаштований до тещі, коли ми з дружиною одружилися. Я начебто шукав приводу для того, щоб не давати дружині спілкуватися з нею. Вона жила сама, і я весь час думав, що одного разу вона з’явиться у нас на порозі з чемоданами і проситиметься жити з нами. Цього не відбувалося, і ми бачилися з нею лише у свята. Після того як у нас народилася дитина, я думав, що вона, напевно, чекала саме на цей момент. Мені здавалося, що на підставі допомоги з новонародженим вона переїде до нас жити.
Як же я здивувався, що вона просто купила дитині коляску, всі потрібні речі до пологового будинку і на перші місяці не захотіла приходити до нас. Вона приходила лише тоді, коли дружині справді була потрібна її допомога. Так я зрозумів, що у мене просто працювала захисна реакція, і у жінки ніколи не було думки перешкодити нашій сімейній ідилії. Я почав її шанувати і щиро любив. Коли дитині було три роки, ми мали змогу поїхати відпочивати на море. Тоді я подумав, що можна дитину залишити біля тещі і насолоджуватися відпочинком наодинці з дружиною.
Я запропонував дружині поговорити з тещею, але вона сказала, щоб я пішов і домовлявся з нею. Після цієї розмови я зрозумів, що моя теща дуже мудра і треба прислухатися до її слів та порад. Коли я розповів їй про наші плани, вона сказала, що не проти посидіти з дитиною. Однак, такої можливості відвести дитину на море і показати всю красу підводного світу в мене може більше не з’явитися. І дитині потім нічого цікавого згадувати про батька. І справді. Мій батько в гонитві за кар’єрою не зробив нічого такого, щоб я залишив спогади про нього. Тоді, обдумавши все це, ми взяли дитину з собою на море і провели незабутній час, за що я дуже вдячний тещі.
