Ми з чоловіком сподівалися, що коли дочка сама почне заробляти, то перестане гроші кидати на вітер. Зарплата була хороша, думали ось розсудливо і почне хоч свою працю цінувати. Але не тут було

ПОЛИТИКА

У нас із чоловіком одна дочка, ні в чому ми їй не відмовляли, але це не давало їй права кидати гроші на вітер. У неї якась манія була, прямо руки свербіли, коли в кишені копійка з’являлася. Їй байдуже, що купувати, головне витратити гроші. Багато батьків своїм дітям у свята дарують подарунки, а у нашої щодня свято. Розмови ні до чого не вели. Спочатку ніби все розуміла, але варто було дати їй копійку, як вона забувала всі мої настанови. Потім взагалі почала влаштовувати істериkи, обзи вала нас жмотами. Тоді я думала, що це дитячі примхи, згодом минеться, коли сама буде відповідати за себе. Закінчивши інститут, знайшла роботу. Зарплата була хороша, і ми з чоловіком зраділи, думали ось розсудливіша наша Іра і почне хоч свою працю цінувати.

Але не тут було… Отримавши зарплату, одразу ж мчала до магазину, купувала чергову дрібничку, яку навіть не згадувала наступного дня. А потім із нас весь місяць гроші тягла: то на проїзд, то перекусити, то погуляти. На мої спроби пояснити їй, що так не робиться, відмахувалася: «Мамо, я живу один раз і хочу отримати від життя все». Цим наша розмова й обмежувалася. І ось вона закохалася, наче хлопець добрий, сам заробляє. Я сподівалася, що, одружившись, зрозуміє, що не одним днем треба жити. Але мої надії не виправдалися, він виявився у прямому сенсі її другою половинкою. Тепер у нас з’явилися два марнотрати і два шопоголики.

То їм потрібен був робот пилосос, який через тиждень зламали, то новий телефон чи якась дорога дрібничка для комп’ютера. А потім весь місяць у нас гроші клянчили. Ми з чоловіком махнули на них рукою та перестали їм давати гроші. Не малі, нехай розподіляють свій бюджет, щоб на місяць їм вистачило. Тепер донька ваrітна. Я спробувала з нею поговорити. Тепер вони мають бути більш відповідальними, адже скоро у них наро диться малюк. Бюджет треба планувати та зайвих витрат не робити. Але донька обра зилася і сказала, що коли не хочу допомагати, то й не треба. Мовляв, мої повчання недоречні, вона сама знає, що робити. Я ж вирішила поговорити зі сватами, щоб вони теж грошей їм не давали. Допомагатимемо продуктами і купуватимемо для дитини все, що треба, але гроші їм у руки давати не будемо. Досить із нас.