Не знаю, що я зробила не так. Раніше я вважала себе найкращою мамою на світі, але зараз, спостерігаючи за результатом мого виховання, я в цьому сумніваюся. У мене тато дуже добре заробляв і всім мене забезпечував. Після повноліття він подарував мені квартиру. На останньому курсі університету у мене з’явився співмешканець, не можу сказати, що у нас були якісь сильні почуття, але нам разом було добре. Заміж він мене не кликав, а я і не прагнула. Потім я заваrітніла, після народження сина всі навколишні відійшли на останній план. Співмешканця я якось зовсім стала обділяти увагою, і він став ходити на ліво. Втім, я не сильно суму вала і послала його на всі чотири сторони. Він з’їхав, і вся моя увага переключилася на сина. Поки мій батько був живий, ми ні в чому не потребували. У сина було все, що він тільки хотів. Моя мама постійно говорила, що я занадто його балую, але я не могла виносити його сльо зи і сумну мордочку.
Була готова на все, лише б не сумував. Коли я втратила батька, довелося вийти на роботу. Саші було вже років 15. Він був досить дорослим, але я все одно приділяла йому багато уваги. Пам’ятаю, що дуже поспішала додому до нього після роботи. Армія стала для мене важким випробуванням. Я навіть дала хабар чиновнику, щоб мій хлопчик служив недалеко від будинку. Кожні вихідні я мчала до нього на всіх порах, прихопивши сумку з ласощами. Це завжди були самі довгоочікувані дні на тижні. День дембеля став для мене справжнім святом. Незабаром син закохався в одну свою приятельку, зовсім втратив голову від кохання. Весь день носився, придумуючи їй усілякі сюрпризи, дорого і красиво залицявся. Потім у них все-таки зав’язалися стосунки, і він зробив їй пропозицію. Син заявив, що наречена вимагає пишне весілля, тому йому потрібно багато працювати, щоб її бажання здійснити.
Вже тоді мені було ясно, що Соня примхлива дівчина, і характер у неї важкий. Ми з моєю мамою Костю пошкодували і дали йому наші накопичення. Досить велика сума пішла на примхи невістки. Після весілля я поступилася їм свою квартиру, а сама до мами перебралася. Соня одразу ж усі там облаштувала на свій лад і всі мої речі викинула. Ставилася і ставиться до мене поrано. Не знаю, що я їй зробила, але вона жодного разу мені не посміхнулася. Поради ігнорувала, бесіди не підтримувала, а все, що я робила, її дратувало. Вона навіть нас з мамою на сімейні свята не запрошує, а Костя впоперек їй слова не може сказати. Коли наро дилася внучка, вона зовсім перестала нас пускати в будинок. Придумала безглуздий привід, щоб посваритися і заборонити. Як раз в той час я втратила матір і залишилася зовсім одна. Син іноді до мене ходить, але потайки, постійно боїться, що про це дружина дізнається. Чому він вибрав таку жінку? Чому такий покірний?
