Вероніка знала, що її тітка Маша має певні фінансові труднощі. Та ростила двох дітей – хлопчика та дівчинку одна, тож мама Вероніки завжди допомагала їм. Одного разу, вона зателефонувала дочці та попросила подивитися у себе в речах, чи є такі, які вона вже не носить. Попросила привезти ці речі тітці. У Вероніки мав бути нарешті вихідний, але вона не хотіла засмучувати маму, вона знала, що весь вихідний піде на це завдання, але нічого не сказала. Вероніка жила приблизно за 100 кілометрів від тітки і мами, але так як у неї була своя машина, вона особливо не думала про відстань.
І ось коли вона залишилася вдома, то почала перебирати речі, дивитися які можна віддати, речей було багато, але вона намагалася зібрати ті, які були майже нові, але вона їх просто не носила через розмір або колір, наприклад. І ось, зібрала дівчина два величезні пакети гарних речей, серед яких були й брендові, поїхала до села якраз і рідних відвідати. Тітка її зустріла дуже добре, і коли Вероніка показала речі, вони почали перебирати їх. За їхнім виразом обличчя дівчина зрозуміла, що їм нічого не сподобалося, але вона нічого , звичайно, не сказала. І ось, коли вона вийшла з кімнати в туалет, то випадково стала непрямою свідкою розмови тітки та її дочки, вони просто критикували речі, привезені Веронікою, казали, що могла й нормальні речі привезти.
Їй, звичайно, стало прикро від цього, але вона вирішила промовчати, щоб не почалася сварка. А коли вона поїхала до мами, та спитала, чи сподобалися речі. На це Вероніка нічого не відповіла, змінила тему, не хотіла псувати настрій собі та мамі. Вона повернулася до тітки, щоб попрощатися, і тільки почула, як її облили брудом, вона нічого не сказала, мовчки взяла свої речі та поїхала. Коли вона доїхала до свого будинку, мама зателефонувала і запитала, що сталося, і чому вона відвезла речі назад. Тут-то вероніка все розповіла. Мама дуже здивувалася, але підтримала її, сказала, що та вчинила правильно.
