Моя дочка вийшла заміж пару років тому. Її щастю багато заздрять. Антон трохи старший за Аліну. Він дуже любить її, постійно балує. З заробітком все в порядку, дочці не доводиться працювати. Він виконав її заповітну мрію-подарував салон краси. Аліна займається улюбленою справою, у неї немає ніяких турбот. Мало кому пощастить настільки вдало вийти заміж. Всі її бажання виконуються в ту ж хвилину. Не життя, а казка. Я була дуже рада і спокійна за дочку. На останньому місяці ваrітності мій чоловік загинув.
Ростила дочку одна. Не вийшла заміж вдруге, бо такого чоловіка знайти більше не змогла. По собі знаю, що таке – жити без чоловіка. Завжди переживала і просила Бога подарувати дочці хорошого хлопця. Коли Аліна познайомила мене з Антоном, я відразу відчула, що мої молитви почуті. Вони заміжні вже кілька років, дітей поки немає. Живуть для себе. Рідко таке зустрінеш. Я завжди говорила дочці, що за таке щастя потрібно триматися руками. Аліна стверджувала, що сама зрозуміла це. Все було добре, поки я не помітила її з іншим. Аліна цілу валася з якимось хлопчиною. У моїх очах весь світ обрушився в одну мить.
Я не розуміла, як таке можливо. У неї ж є все, що потрібно. Того ж дня я поговорила з дочкою. Вона відмовлялася слухати мене, говорила, що вперше по-справжньому закохалася. Я була в цілковитому ступорі. Доросла дівчина не думає головою, а закохується в якогось студента. “Ти живеш з чудовим чоловіком, одумайся! Він хоче дитину, але дав тобі можливість пожити собі на втіху. А ось зраду він ніколи не пробачить, як і не пробачив своїй першій дружині”. Я не знаю, що робити. Аліна сама руйнує своє життя. Як уберегти дочку від неправильного рішення?
