Мене дуже хвилює ситуація з ріднею мого хлопця. Вони начебто добре до мене ставляться на словах, але в їх вчинках я бачу зовсім інше. З Миколою ми зустрічаємося вже рік, час нетривалий, але відносини у нас серйозні. Вже через кілька місяців після їх початку, він вже став фантазувати про спільне життя і шлюб. Я взагалі більш насторожено ставилася, не схильна до передчасних фантазій, але його впевненість мене підкорила. Згодом він не дав жодного проводу, щоб засумніватися в серйозності намірів. Так я якось звиклася з думкою, що ми будемо разом. Ми навіть жартома один одного називаємо” чоловік ” і “дружина”. Відносини у нас чудові, я з ним відчуваю себе по-справжньому комфортно.
Ми ділимося один з одним будь-якими думками, навіть самими особистими. Тільки з його батьками Я не знайома, як і він з моїми. В принципі, ми навмисно відкладали це. Для цього є певні причини. Який сенс знайомити, якщо весілля найближчим часом не планується? Мені всього двадцять, а йому двадцять чотири роки. Я ще вчуся на другому курсі університету. Микола працює. Ми обговорювали спільне майбутнє, спочатку він планує вирішити питання з житлом, а потім робити кроки. В принципі, я це схвалюю, бо жити з його батьками не має наміру. Справа не в тому, що я погано до них ставлюся, просто я на прикладі власної сім’ї зрозуміла, що різні покоління насилу уживаються на одній території.
Та й просто рано для сімейного життя. Я і сама відчуваю, що не готова для цього. Нещодавно виникала ідея перезнайомити наших мам в неформальній обстановці, щоб потім офіційне знайомство пройшло легше. У нас в обох тата з важким характером. Ідея здавалася спочатку хорошою, я чомусь не сумнівалася в тому, що все відмінно пройде. Ми планували разом поїхати на один день на відпочинок. Моя мама дуже легка на підйом людина, вона легко знаходить мову з іншими людьми, у неї розвинене почуття гумору. До мого хлопця вона ставиться добре. Але з боку його мами було небажання. Аргументом було те, що для таких речей ще рано. Звичайно, мене це образило. Але Коля потім переконав її простіше ставиться, до того ж запевнив у серйозності своїх намірів.
Але тут за тиждень до планованих подій тітка мого хлопця вирішила організувати день народження його дідуся прямо в той день, коли ми планували поїздку, хоча вона заздалегідь про це знала. Вона попросила мого хлопця перенести плани. Все це мимоволі є грунтом для неприємних думок. Хлопець пропонує поїхати з моєю мамою і не скасовувати плани. Але мені якось ніяково. Таке враження, що з мого боку мама прагне до взаємодії, а з його немає. Я не дуже люблю, коли щось нерівноцінно. Мені б не хотілося, щоб все так починалося. Може я і перебільшую, але взагалі впевнена, що ігнорувати свої почуття не варто. Відчуття іноді мудріші, ніж раціональність.
