Батько kинув Ніну з мамою, коли дівчинці було шість років. Мама викладала гру на фортепіано. Однієї зарплати на життя було мало, і двадцятисемирічна Антоніна підробляла нічним сторожем. Добре, що хоч квартира у них була своя, двокімнатна. Жінка змогла забезпечити дочку ласкою, добротою і освітою. І щоліта мама відвозила доньку на узбережжі Чорного моря. З Загодовувала там дівчинку свіжими фруктами і овочами, щоб забезпечити зростаючий організм вітамінами. Коли взимку Антоніна збиралася на нічне чергування, Ніна мало не плакала, бачачи, як та напяливает на себе Старий, жахливий важкий кожух. – Маленька моя, не переймайся. Настане день, і я куплю собі норкову шубу. І буду хизуватися в ньому першою красунею нашого міста, – жартувала мама…
Ніна закінчила школу, потім інститут і перебралася до столиці. Знайшла роботу. Коли дочка облаштувалася в столиці, Антоніна звільнилася з роботи нічним сторожем і тепер жила тільки на зарплату вчительки. Природно, мрії про норковій шубі, при її зарплаті, не судилося збутися. Але Ніна вирішила, що першим ділом купить мамі норкову шубу. Але її сорока тисяч було явно замало, щоб і самій жити, і мамі іноді фінансами допомагати і на шубу збирати. Дівчина знайшла підробіток. Сиділа вночі з хворою старенькою, коли її дочка виходила в зміну. Підробіток був ніч через троє, але платили добре.
Крім того, вона ще вечорами, після роботи підробляла репетиторством зі школярами. Та ще ввела для себе режим жорсткої економії. Так що через півроку бажана шуба була куплена. Ніна привезла подарунок матері. – Мама, У мене для тебе сюрприз, – сказала Ніна, і допомогла матері надіти шубу. – Яка ти у мене красуня! Антоніна мовчки розглядала себе в дзеркалі. Її обличчя сяяло щастям. Але раптом вона спохмурніла. – Тобі не сподобалося? – посумувала дочка. – Ні, що ти! Дуже красиво. Спасибі тобі, хороша моя! – Так чого ж ти так потьмарніла? – Пам’ятаєш дядька Петю. Ми у них жили, коли їздили на море? – Да. – Він покликав мене заміж. І я погодилася. А навіщо мені там ця шуба? Залиш її собі…
