Саша жив з бабусею і був тихою, доброю дитиною. Одного разу він привів додому дівчину і познайомив з бабусею. Дівошку звали Олена. Олена вчилася разом з онуком Галини. Бабуся була ясновидицею і дізналася, що у дівчинки немає батьків. Вона була сиро тою. Вона підійшла до неї з посмішkою і обійняла її. Але бабуся відчувала, що вона була сиро тою при живих батьках. Галина приготувала багато їжі і запропонувала поїсти всім разом. Але діти вже обідали в університеті і не були голодними.
Після уроків Олена працювала менеджером. Саша сказав бабусі, що вони повинні йти, як Олена поспішала на роботу. Перед виходом він згадав, що забув взяти сумку. Олена чекала його біля дверей. У той момент бабуся підійшла до неї і сказала, що, якщо вона буде в складній ситуації і їй знадобиться допомога, вона завжди може розраховувати на неї. У неї в будинку є додаткова кімната, і Олена може залишитися у неї, коли захоче. Олена посміхнулася їй і обняла.
Бабуся була права. Олена була сиро тою при живих батьках. Після роботи Олені стало не по собі . В голові виникали погані думки і вона не хотіла повертатися додому, так як знала, що її чекає. Батько і мати дуже любили молодшого брата Олени і присвятили себе повністю вихованню дитини. Батьки не звертали ніякої уваги на Олену. Вона була поkинутою дитиною. Вранці Олена відкрила гардероб і побачила валізу. Цю валізу вона купила давно, про всяк випадок. У цей день вона вирішила, що піде з дому. Так і сталося. Олена зібрала речі і пішла до рідних людей.
