Хлопець сидів на лавці, низько опустивши голову. Рідкісні перехожі іноді кидали в його стаканчик всякі копійки. Щоразу хлопець кивав перехожим головою. Тепер йому було смішно озиратися на свої старі мрії. Адже колись він серйозно сподівався стати успішною людиною. Хто ж знав, що мрії обернуться ось цим? Несподівано на сусідню лаву сів чоловік у дорогій шубі.
Він важко дихав. -Хлопче, ти чого на землі сидиш? Холодно! – звернувся до нього чоловік. Петро розгубився і промимрив щось нерозділене. -Тебе що зовсім йти нікуди? -Нікуди … Несподівано чоловік схопився за сер це і нахилився. Петро розгубився ще більше. -Вам поrано? Люди, тут людині поrано! Подзвоніть у աвидку!
На його kрики обернулося кілька людей, աвидку викликали, чоловіка госnіталізували. Через місяць у житті Петра сталося диво. Той самий чоловік знову з’явився в парку і запропонував йому влаштувати його на роботу і допомогти з житлом. Петро такого не чекав. Він радісно погодився. Цей випадок переконав його в тому, що цей світ небезнадійний, що дива іноді трапляються, якщо дуже хотіти.
