Ольга взяла в руки дзеркало, на неї дивилася стара бліда жінка з великими темними синцями під очима. Її руки схудли, навіть видно було все жили, ноги тряслися і ходила вона накульгуючи. У кімнаті стояв важкий запах ліkів, з вікна ледве проходило сонячне світло, все тому, що вікна були заляпані плямами і товстим шаром пилу. Вся квартирка Ольги нагадувала маленьку собачу будку. Раптом пролунав телефонний дзвінок: – Мам, як ти себе почуваєш? – Та все також, після лікарні вже легше. – Мамо, може все ж переїдеш до нас? У нас великий будинок, ти ще жодного разу не бачила мій будинок, і ліс у нас поруч, і річка, тобі точно все дуже сподобається.
– А як же дружина твоя, синку? Я ж вам заважати всім буду. – Мам, вона сама запропонувала, щоб ти була поруч, так і мені спокійніше буде. Ольга розуміла, що у сина в заміському будинку буде куди краще, ніж в її покинутій двійці. Але вона боялася, що стане зайвою людиною в їхній родині. Увечері прийшла подруга Ольги, і та поділилася з подругою пропозицією сина: – Та ти що, перший час тебе може і будуть приймати, як довгоочікувану гостю, а оптом набриднеш. У них же там своя сім’я, вони просто заради пристойності звуть.
Ольга подумала, що подруга права. Але через тиждень син сам приїхав до матері. Він сумно оглянув її квартиру і зрозумів, що мама більше не може тут залишатися. – Мам, збирайся. Ми тобі вже кімнату у нас підготували. Ольга стала повільно збирати свої речі. Вона сильно не сподівалася, думала, що через місяць все одно повернеться до себе додому. Але вже минуло три місяці. Дружина сина прийняла свекруха дуже добре. Ольга щоранку пасе кізок, пече пиріжки, їй подобається загородом у сина. Головне, з невісткою спільну мову знайшли. А будинок великий, так що вона нікому там не заважає.
