З Оленою ми потоваришували в університеті. Мене привабила в ній щирість та дружелюбність. У процесі навчання ми стали дуже близькими людьми. На третьому курсі вона почала зустрічатись із Максимом. Чесно кажучи, я від початку їхніх стосунків говорила, що вони не пара. Але Олена дуже закохалася і нікого не слухала. Почуття заплющували їй очі на об’єктивну реальність. Вони були зовсім різні. На мій погляд, Максим завжди був надмірно м’якотілим. На такого чоловіка не можна покластися. А Олена через свої почуття не помічала у коханого жодних недоліків. Я зневірилася розумити її і махнула на це діло рукою. А вони після університету побралися.
Жити стали у квартирі, яку їй подарував дядько. Він поїхав жити за кордон і залишив Олені свою двокімнатну. На щастя, сталося все це до весілля, і на квартиру не змогли зазіхнути. Після кількох місяців спільного життя рожеві окуляри спали з очей Олени. Вона помітила, що її коханий справжній мамин синочок. Свекруха втручалася у всі сфери їхнього життя і більшу частину часу проводила у них вдома. Вона мала дуже авторитарний характер. Максим не наважувався їй заперечити і в основному підлаштовувався.
Потім з боку свекрухи стало надходити багато докорів. Їй не подобалося, як Олена господарює. Все вона робила негаразд. Олені зовсім не подобалося завжди бути в напрузі у своїй квартирі, але, якщо вона намагалася щось заперечити, свекруха відразу закочувала істериկу. Так тривало два роки. Любов до чоловіка не дозволяла Лєні прийняти правильне рішення. Але за підсумками вона все одно не витримала і розлу чилася. Свекруха після розлу чення забрала навіть посуд та постільну білизну. Олена не перешкоджала, їй було байдуже. Вона встигла сильно втомитися від Максима та його чокнутої матусі.
