Мені зять із першого погляду не сподобався. Єгор якийсь дивний. Коли з ним розмовляєш, то він не дивиться у вічі, відповіді на запитання у нього якісь розпливчасті. -Юлю, ти впевнена, що будеш щаслива з такою людиною? – Запитувала я у доньки. -Так, звісно, мам. Це ж Єгор, він завжди такий загадковий. Єгор працював біля комп’ютера, як казала Юля – віддалено. Але я так і не могла зрозуміти, що саме він там робить. Через півроку після весілля Юля сказала, що ваռітна.
Ми з чоловіком не могли дозволити онукові народитися на орендованій квартирі, тому самі переїхали в заміський будинок, а в нашу троячку переїхала нова родина. Лише після народження онука почалися проблеми. Нагромаджені Юлею гроші швидко розійшлися, то купити ліжечко треба, то коляску, так ще й багато речей для дитини. Почалися у них фінансові проблеми. -Мам, мені навіть грошей на памперси для сина не вистачає. -Я все куплю, що потрібно онукові. А ось що Єгор каже? Що в нього із зарплатою? -Зараз не щастить із грою. -Якою ще грою?
-Ну мам, він у карти в інтернеті грає, доки виграти не може, от і немає грошей. Я просто дивуюся, як дорослий мужик, у якого сім’я і дитина може грати в інтернеті і сподіватися, що він щось заробить. Але гірше стало ще за кілька тижнів, коли Юля зателефонувала у сльозах. Єгор став змушувати її вийти на роботу, хоча нашому онукові ще й року немає. Я з чоловіком приїхали до Юлії додому, вигнали цього ледаря з квартири. Нехай самі йде і починає заробляти, а не сидить на всьому готовому за наш рахунок.
