Ранок почався жа хливо. Прийшов я на роботу, а там начальник відділу мене з порога “втішив”, що я потрапив під скорочення. Просто взяли мене та звільнили. А про скорочення збрехали. Це просто начальник вирішив на моє місце прийняти свою родичку. Я дуже засму тився, що втратив роботу. Повертався додому похмурий і одразу зателефонував Аллі. Коли я їй розповів про це, сподівався отримати підтримку, але нарвався на зовсім іншу реакцію.
Як тільки Алла дізналася про те, що я нині безробітний громадянин, одразу почала обурюватись: -Як ти мій таке допустити? -Алло, але я ні в чому не ви нен! -Ні, винен! Адже ти обіцяв мені купити айфон на день народження, а що тепер? Виходить, що збрехав? -Слухай, я не це розраховував почути, тебе тільки це хвилює? -Мене хвилює те, що ти брехун! А ще жебраk тепер! Вона закінчила дзвінок, а я ще довго сидів у ступі. Я з нею два роки зустрічався і навіть не підозрював, що вона така меркантильна. Адже раніше мені здавалося, що вона любить мене.
За орендоване житло я платити більше не міг, тому довелося повернутися до батьківського будинку, який знаходиться в селі. Колись давно я сам звідти поїхав, пафосно казав, що в селі немає життя, нудьга одна. А тепер повертаюся, ось як воно вийшло. Варто мені було побачити рідний двір і будинок, як я зрозумів, що дуже сумував. Мама мене міцно обійняла. Дивно, але саме в рідному селі я знайшов кохання та щастя. І куди я постійно біг від своєї долі?
