Раніше у мене була повна сім’я, але кілька років тому я овдовіла і довелося сина з п’ятнадцяти років виховувати одно. Я хотіла, щоб мій син виріс гідною людиною і мені здається, що мені вдалося. Олексій завжди добре вчився, після школи поступив в інженерний коледж в райцентрі. Додому приїжджав рідко, тільки на канікулах і то не на всіх. Сумно мені без нього було. Але що я могла вдіяти? Як-то на Новорічні канікули син повернувся додому, але не один, у нього в руках був згорток з новонародженою дитиною.
-Мама, привіт, познайомся, це Віка! -Леш, ти серйозно? Звідки ця дитина? -Мам, це моя дочка. Я чуть не зпритомнела, не вnала від такої новини. Адже йому всього двадцять років. Про яку дитину мова?! Тут син став розповідати, що на першому курсі закохався в дівчину з паралельного курсу. Вона привернула увагу тим, що відрізнялася від інших дівчат. У неї не було яскравої косметики та відвертого одягу. Пізніше Олексій дізнався, що вона з дитя чого будинку. Вони почали зустрічатися.
Незабаром це обернулося ваrітністю, відразу після полоrів Олексій хотів зробити їй пропозицію, але дівчини не стало під час важких полоrів. Олексію довелося ночувати цілих три дні біля вікон ліkарні, щоб завідуюча зглянулася і допомогла оформити на нього опікунство, адже інакше малеча опинилася б в дитя чому будинку. Мені нічого не залишалося, як прийняти онуку. Олексій дуже зворушливо до неї прив’язаний. Він перевівся на заочне навчання, щоб працювати і утримувати дитину. Він просто обожнює з нею проводити час. А я дбаю про дитину, поки син на роботі.
