Іра сиділа на оксамитовому табуреті і не розуміла, що тут робить. “Невже сама така дурна і не можеш розібратися з ситуацією, тому прийшла до ворожки?”- картала себе жінка. А жінка навпаки подивилася на неї чорними намистинками очей. -Ірино, вам потрібно довіряти своїм бажанням. З вашим чоловіком ситуація поправиться, потрібен лише час. Іра здивувалася такому точному відповіді, а вона й запитати нічого не встигла.
-Але як мені вмовити чоловіка? -Не треба нікого вмовляти, все само зважиться. Але нічого більше я сказати не можу. Виходила вона звідти в змішаних почуттях. Відразу першим ділом відправилася в дитя чий будиноk. Прямо з порогу до неї в обійми кинулися два малюка. -Я заберу вас на вихідні тільки, добре? Малюки кивнули, а їх очі радісно заблищали. Вона сильно хотіла забрати їх назавжди, але чоловік був проти уси новлення.
Поки вона годувала малюків смачною кашею, несподівано нагрянула в гості свекруха. -Ір, а що це за малюки? -Мої племінники з дитя чого будинку, забираю їх на вихідних … -Уси новити хочеш? – розуміюче кивнула жінка, — Це добра справа. Я допоможу тобі, сама маю в цьому досвід. Іра дуже здивувалася. -Так, Ігоря я вси новила. Він названий, але не знає про це. Незабаром Іра вирішила все-таки забрати малюків, чоловік був не проти, коли дізнався, що сам з дитя чого будинку. Свекруха дітей обожнює.
