Коли я тільки познайомилася з Ігорем, мені здавалося, що я знайшла своє щастя. Ми гуляли після занять, і мені не хотілося, щоб ці вечори закінчувалися. Незабаром Ігор зробив мені пропозицію, і ми стали знімати житло. Потім взяли квартиру в іпотеку, а через деякий час у нас народилася прекрасна дочка. Єдиний мінус нашого сімейного життя-це родичі Ігоря. Я не можу назвати кого-небудь конкретно: здається, що вся їх сімейка однотипна. Всі вони без виключення вважають, що світ крутиться навколо них. Більше всіх завжди напружує свекор.
Він щомісяця “радує” нас своєю новою ідеєю: то фасад перефарбувати, то сарай переробити, то йому дуже потрібен тенісний столик. Чи варто говорити, що всі ці роботи він робить за наш рахунок? – Люба, він же обра зиться-кожен раз говорить мій чоловік. Свекруха ж постійно дістає нас зі своїм садом. Дзвонить вечорами і каже, щоб на наступний день ми нічого не планували: справ в городі купа, все потрібно полити, підгорнути, а то загине ж, шкода… А сестра чоловіка – просто катастрофа. Вона чомусь вирішила, що вже самостійна, зняла квартиру – і кілька разів встигла затопити сусідів знизу.
Природно, ремонт кожен раз був за рахунок мого Ігоря. Одного разу сталося таке, після чого я готова була вже подавати на розлу чення. Ми збиралися в довгоочікувану подорож, накопичили грошей і хотіли вже купити путівку, коли чоловік сказав, що ми, швидше за все, нікуди не зможемо поїхати. – Це чому ще? – Сестра ваrітна. Потрібно допомогти їй. Я мало не вибухнула від люті. Прямо заявила йому, що я точно поїду з донькою, а він нехай поступає так, як вважає за потрібне. Звичайно, я ціную доброту і чуйність свого чоловіка. Але не до такої ж міри! На щастя, він усвідомив глибину моїх слів, і зараз ми їдемо у відпустку втрьох.
