Олексій повернувся додому пізніше, ніж звичайно. Він одразу пішов до себе до кімнати. Батьки вже були вдома, а мати вже готувала вечерю. -Льоша, мій руки і вечеряти! – Покликала його мати. Після вечері батько пішов у вітальню дивитись телевізор, а Льоша затримався на кухні. -Мам, я сьогодні познайомився з дядьком Павлом! -З яким Павлом? – Здивувалася мати. -З твоїм другом. Він просив тобі передати це, – сказав Льоша, простягаючи їй записку. Олена розгорнула записку та застигла. Олексій йшов зі школи, насвистуючи свою улюблену мелодію. Вони жили неподалік школи, і Олексій вирішив піти через парк, щоб дорога була довшою. Він ішов неквапливо, розглядаючи перехожих. Він дуже любив розглядати перехожих, як вони одягнені, про що говорять. У парку на невеликій сцені грали музиканти, щоправда, вони грали так собі, але було весело. Олексій зупинився послухати музику.
Раптом хтось позаду поставив йому на плече руку: -Олексій? -Так, – відповів Льошка, – А звідки ви знаєте моє ім’я? Перед ним був гарно одягнений високий чоловік. -Давай сядемо на лаву, і я тобі розповім. Нам треба поговорити, як чоловік із чоловіком, – сказав чоловік добродушно усміхнувшись. Поруч було кафе, вони сіли за стіл. Чоловік замовив морозиво та почав розмову. -Мене звуть Павло, а для тебе-дядько Павло. Я тебе одразу дізнався, твоя мама мені показувала твої фотографії. -А навіщо вона вам показувала мої фото? – спитав хлопчик. – Тому що вона тебе дуже кохає. Але мене теж… Ми з нею, як тобі сказати, добрі друзі… Чоловік замовк, а Олексій не міг зрозуміти, чому його мама любить чужого дядька. Щоправда, вона дуже добра, навіть любить шкідливу тітку Олену, їхню сусідку, його злу вчительку, але до чого цей дядько? Йому все це здалося дуже дивним і він запитав: А за що вона вас любить? -Бо я теж її дуже люблю, але вона дуже за тебе переживає. Вона вважає, що я не зможу тобі замінити батька.
Переживає, що ми не порозуміємося один з одним. Тепер Олексій зовсім заплутався. Чому йому хтось має батька замінювати? А незнайомець продовжував: -У мене теж двоє діток, я хочу твою маму запросити до себе, познайомити зі своїми родичами, ти ж не проти? А потім наступного разу ми тебе візьмемо із собою. Головне, ти мамі скажи, щоб вона погодилася зі мною поїхати. Хочеш ми підемо тобі купимо фарби та альбом, ти ж малювати любиш? -Так, люблю, – сказав Олексій, доїдаючи своє морозиво, – Але мені час додому, мама на мене чекає. Олексій згадав, що батьки йому забороняли з незнайомцями ходити кудись. – А давай так, візьми ці гроші, сам купи собі фарби, – сказав він, простягаючи хлопчикові купюру. -А в неділю вранці, я на вас чекаю в парку, біля атракціону. Домовились? Так, ще передай цю записку мамі, бо вона не відповідає на мої дзвінки. Вони попрощалися. Дядько Павло йому дуже сподобався, тільки чому він мав зустрітися з його мамою, він так і не зрозумів. Прийшовши додому, Олексій пішов до себе в кімнату.
Він не знав, як розповісти про все це матері. Усю вечерю Олексій промовчав, а коли батько вийшов із кухні, він простяг матері записку і все розповів. Мати дуже здивувалася, бо жодного Павла вона не знала. Але, прочитавши записку, мама розсміялася. -Синку, та це не мені, а якийсь Ларисі. Довелося Олексію батькам все розповісти, навіть про гроші. У неділю вони всією родиною вирушили до парку. Павло, як і обіцяв, зі своїми дітьми чекав на них біля атракціону. Він дуже здивувався, побачивши Олексія з батьками. -Ой, виходить я помилився … Вибачте, будь ласка. Усі посміялися з того, що сталося. Гроші вони повернули йому і попрощалися з Павлом. Вдома Олексія посварили і знову попередили, що не можна ні з ким знайомитись і тим більше кудись ходити. І гроші брати теж не можна у чужих. Олексій обіцяв більше так не робити, але в душі йому було шкода Павла, він дуже йому сподобався.
