Діма дуже любив Олену і рев нував її до кожного стовпа. Дівчина просто не знала, куди їй подітися від цього Всевидячого ока. Контроль часто доходив до абсурду. Спочатку Лєні це подобалося, але ситуація незабаром перейшла всі межі. Діма рев нував її не тільки до чоловіків – що частково можна зрозуміти – але навіть до жінок-колег. Оля відчувала себе щасливо лише тоді, коли Діма їхав на рибалку. На щастя, чоловік дуже любив рибалити, і в цей час Оля насолоджувалася своїм спокоєм і самотністю. І ось одного разу Діма вирішив їхати на рибалку з друзями, попередньо давши вказівки своїй дружині.
-Дзвонитиму часто. Не дай Боже хоч раз не відповіси! -Все буде добре. Як тільки Діма вийшов за двері, Олена набрала подрузі: -Марине, зараз зберуся, і миттю до тебе. Поки збиралася, Діма зателефонував кілька разів. Оля зібралася, вийшла на зупинку, сіла в автобус і раптом помітила, що не взяла телефону. Проїхала кілька зупинок і повертатися не стала. Коли Олена не відповіла втретє, Діма розлютився. Сів у машину і помчав у бік міста. За кілька хвилин друзі помітили, що Діми ніде немає. Телефон лежав на траві. Подумали – потонув. Була ніч, шукати не було сенсу, тож вирішили почекати світанку.
Олена повернулася додому після 12-ї години ночі. Зайшовши до квартири, вона побачила, що Діма спить на підлозі, тримаючи в обіймах її телефон. Будити не стала, пішла до ліжка. Вранці вони поговорили, все з’ясували, Олена отримала чергову догану за неуважність – і начебто все. А друзі шукали Діму вже кілька годин. Жодних результатів. Подумали, що дзвонити Лєні не варто: краще поїхати і повідомити її особисто. Доїхали до квартири, постукали всі разом. Двері відчинив Діма. Він ще довго ходив у темних окулярах. Але найбільше не пощастило Олені: тепер Діму ніхто на риболовлю не кличе.
