Всі ми знаємо вираз “друг пізнається в біді”, але насправді, справжній друг пізнається у щасті. Я народився в сім’ї звичайнісіньких людей, у селі. Ми мали досить маленьке село, всі знали одне одного, і всі були один для одного друзями. Вже в дитинстві я розумів, хто такий справжній друг, якому можна довіряти всі свої секрети, а хто за першої ж можливості готовий зрадити. У мене було багато друзів, ось тільки вороrів у мене було не менше, причому вони були моїми родичами.
Справа в тому, що після закінчення старшої школи я збирався переїхати на навчання в місто, адже мене вже прийняли там в універ, але житла в нас не було. Всі наші родичі, які мешкають у місті, просто відмовилися дати мені хоча б місце на підлозі. Моїм батькам довелося продати деяку частину господарства, щоб нагромадити хоча б на маленький будиночок, а замість нормальної їжі в мене цілий рік були одні напівфабрикати. Пройшло багато років з того моменту, я вже закінчив універ, влаштувався на роботу, не завів сім’ю, адже зараз не вважаю це своєю першою метою.
Майже всю зарплату я відправляю батькам у село. Нещодавно до мене з’явився двоюрідний брат, сказав, мовляв, у них у будинку трубу прорвало, і на час ремонту їм треба десь пожити, а всі їхні знайомі відмовилися їх прийняти. Серед цих знайомих виявився і я, адже я ще пам’ятав, як пару років тому він мені відмовив просто в куточку на підлозі, щоб переночувати під дахом, а зараз цілу кімнату від мене хоче: для себе, дружини та сина. Він на мене відразу ж образився, але на думку таких людей, як він, мені зазвичай начхати.
