Якось Ліда поверталася додому після школи та гірко nлакала. Їй здавалося світоустрій вкрай несправедливим. Ось чому у всіх діток є мама та тато, а вона живе бабусею та дідусем? Взагалі вона дуже любить і бабусю, і дідуся, але й дуже хотілося, щоб вона жила так само, як всі інші діти. Бабуся у неї просто чудова, дуже добра та гарна жінка. Тільки вона дуже сумувала за мамою, яку бачила дуже рідко. Мама заробляла гроші, не надто цікавилася життям доньки.
У ті рідкісні дні, коли вона приїжджала, Ліда намагалася справити на неї дуже гарне враження. Вона несла й усі свої малюнки, грамоти та щоденник із гарними оцінками, але мама завжди від неї відмахувалася. – Дай мені спокійно посидіти, навіщо мені всі ці папірці? – Мам, але я дуже намагалася, щоб їх отримати! – Ну, намагалася, молодець, а тепер що? Зазвичай після зустрічей з мамою Ліда була ще більш засму чена, ніж зазвичай.
У 13 років вона зрозуміла собі, що не надто потрібна матері. Вона вирішила, що якщо так усе склалося, то не буде вона ганятися за її увагою. Вона тільки більше любитиме бабусю і дідуся, а мати викреслить зі свого серця. А потім, коли минуло багато років, жінка не переставала дивуватися, що дочка не прив’язана до неї.
