Коли я читаю або чую розповіді про сімейні суперечки через спадок, то відчуваю велику подяку за свою сестру Любу. Вона не тільки відмовилася від спадщини на мою користь, а й надала мені значну підтримку, в щедрість якої мені досі важко повірити. Люба, яка була старша за мене на три роки, досягла великих успіхів у навчанні та професійній діяльності. Незважаючи на злети, вона залишилася незаміжньою і бездітною, хоча була напрочуд гарна. Здавалося, їй просто не щастить у коханні.
Я ж, не маючи таких академічних здібностей, як Люба, не навчалася в інституті, одразу вийшла заміж та жила з мамою. Мій чоловік наполягав на тому, що дім, у якому ми живемо, має належати нам, тому він тиснув на мене, умовляючи Любу відмовитись від права на спадщину нашої матері. На той час вона не мала свого будинку, і винаймала житло. Хоча мені здавалося, що це несправедливо щодо неї, Люба інтуїтивно зрозуміла мою скруту і добровільно відмовилася від своєї частки спадщини, пообіцявши допомагати нам усім, чим зможе, забезпечуючи мамі гарний догляд.
Вірна своїм словом, Люба надавала нам фінансову підтримку протягом усього будівництва нових кімнат та ремонту нашого будинку. Я старанно записувала кожен внесок, маючи намір колись віддячити їй. Однак, оскільки працював тільки мій чоловік, а під його опікою було троє дітей, мої борги перед Любою згодом тільки зростали.
Минулого року я пропрацювала у Польщі та зуміла накопичити значну суму. Тому я запропонувала будь-яку частину цієї суми в рахунок погашення частини боргу. Але вона відразу й рішуче відмовилася, сказавши, що розглядала все не як позику, а як допомогу, яку вона рада була надати. Я була глибоко зворушена її безкорисливістю. У мене справді чудова сестра.
