Наступного ж дня, після переїзду до новопридбаної квартири, Аня зіткнулася з сусідкою на сходовому майданчику. – Амалія! – заверещала вона і кинулася на шию своїй колишній однокурсниці. – Анюто, ти?! Ми сусідки? – радісно відгукнулася та… Увечері влаштували спільну вечерю: Аня з Ігорем та Амалія зі своїм чоловіком Сергієм. Однорічний Михайлик сидів на колінах Ані. – Нещодавно з’ясувалося, що у нас із Сергієм дітей не буде. Вирок остаточний і оскарженню не підлягає, – сумно, дивлячись ні Мишка, сказала Амалія, коли, здавалося б, про все вже поговорили. Але одразу ж стрепенулась, – ми вирішили удо черити дівчинку з nритулку. І розумниця, і красуня. Вона вже мене називає мамою. Оформимо остаточно документи та заберемо.
– А скільки їй? – Шість із половиною. Звати Ольгою. Незабаром нам її віддадуть. Тоді і познайомитеся… Цей день Ганна не забуде ніколи. Подзвонили у двері, вона відчинила. Прийшли Амалія та… сама Аня у шестирічному віці. Вони сиділи у вітальні, Олечка гралася з Мішуткою, Амалія щось говорила, Аня механічно відповідала, а сама думка була далеко. … Сім років тому, після інституту, вона поїхала за розподілом до іншого міста. Там закохалася в Макса, завагrітніла. Макс, дізнавшись про ваrітність, поkинув її. А сама Аня, наро дивши дівчинку, поkинула її в полоrовому будинку. Написала відмовну.
І тепер перед нею її дочка? … “Якщо Ігор дізнається, він мене поkине! Як же бути?!” – Розмірковувала вона, коли гості пішли. Придумала рев нувати чоловіка до Амалії. Три тижні вона влаштовувала сцени рев нощів Ігорю та Амалії. Ті були приголомшені – адже жодного приводу не давали. Одночасно зі сценами рев нощів Аня вимагала, щоб вони переїхали жити до іншого району. Зрештою, Ігор здався і знайшов варіант обміну. За два тижні Аня з Ігорем та сином переїхали жити на іншу квартиру. Але в Ані все одно душа не на місці. Вона двічі-тричі на тиждень їздить до будинку Оленьки і здалеку спостерігає, як росте її дочка.
